Электронные книги по юридическим наукам бесплатно.

Присоединяйтесь к нашей группе ВКонтакте.

 


 

 

УДК 346.1(042.4) ББК 67.404я7 П56

Затверджено на засіданні вченої ради Харківського державного економічного університету (протокол № 5 від 26.04.2004 p.)

Рецензенти: Хохлов М. П. - д-р екон. наук, професор Харківського державного економічного університету;

Рябченко О. П. -д-р юрид. наук, професор Національного універ­ситету внутрішніх справ (м. Харків)

ISBN 966-8515-23-4

Понікаров В. Д., Андрійченко Ж. О.

П56     Господарське законодавство: Навчальний посібник.- X.: ВД «ШЖЕК», 2004.- 232 с. Укр. мова

У навчальному посібнику розкриваються поняття, зміст і особливості сучасного розвитку господарського законодавства, його система, а також окремі інститути. Поєднання теоретичних і практичних матеріалів, завдань для самостійної роботи і тестових запитань, наведених у посібнику, дозволяє використовувати його для самостійного опрацювання програмного матері­алу та поглиблення знань.

Для студентів, аспірантів і викладачів економічних вузів, керівників і мене­джерів господарських структур, підприємців.

ББК 67.404я7


ISBN 966-8515-23-4


© Понікаров В. Д.,

Андрійченш Ж. О., 2004 © ВД «ІНЖЕК», 2004


ВСТУП

ЗМІСТ

ВСТУП....................................................................................... 13

ТЕМАТИЧНИЙ ПЛАН КУРСУ «Господарське законодавство» з розподілом навчального часу

за темами і формами занять....................................................... 14

ПРОГРАМА КУРСУ «Господарське законодавство»............... 16

Тема 1. Загальна характеристика господарського права.
Господарські правовідносини. Господарське законодавство....... 20

1.1.  Поняття і предмет господарського права............................. 20

1.2.  Господарські відносини та правовідносини,

їх ознаки та види......................................................................... 21

1.3.  Вплив держави на господарську діяльність.......................... 24

1.4.  Поняття і види суб'єктів господарського права.................... 26

1.5.  Поняття і класифікація господарського законодавства......... 28

1.6.  Система господарського законодавства.............................. 30

Тема 2. Підприємництво як спосіб здійснення

господарської діяльності............................................................. 32

2.1.   Поняття і принципи підприємництва...................................... 32

2.2.   Засоби впливу держави на підприємницьку діяльність.......... 33

2.3.   Сутність і порядок ліцензування певних видів
господарської діяльності
............................................................. 34

2.4.   Сутність і порядок патентування певних

видів підприємницької діяльності................................................. 38

2.5. Державна реєстрація суб'єктів підприємницької
діяльності.................................................................................... 40

Тема 3. Правове становище підприємств................................... 47

3.1.  Поняття і види підприємств.................................................. 47

3.2.  Порядок створення та установчі документи підприємств.... 49

3.3.  Припинення діяльності підприємства.................................... 52

3.4.  Об'єднання підприємств....................................................... 54

Тема 4. Правовий статус господарських товариств................... 58

4.1.   Поняття і правові основи діяльності господарських
товариств.................................................................................... 58

4.2.   Особливості правового статусу акціонерного товариства .... 60

4.3.   Правовий режим акцій.......................................................... 63


4.4. Правовий режим дивідендів.................................................. 65

4.5. Управління акціонерним товариством................................... 65

4.6. Правове становище товариства з обмеженою
відповідальністю і товариства з додатковою відповідальністю ... 68

4.7. Особливості правового становища повного товариства......... 70

4.8. Правове становище командитного товариства...................... 72

Тема 5. Правове становище некомерційних суб'єктів
господарського права
.................................................................. 74

5.1.   Поняття господарських і негосподарських організацій......... 74

5.2.   Правовий статус негосподарських організацій...................... 75

5.3.   Правовий статус некомерційних суб'єктів
господарювання
.......................................................................... 77

Тема 6. Правове регулювання відносин власності в Україні....... 79

6.1.   Загальні основи права власності в економіці України............ 79

6.2.   Право державної власності................................................... 82

6.3.   Право комунальної власності................................................ 83

6.4.   Право приватної власності.................................................... 83

6.5.   Правовий режим майна підприємства................................... 84

Тема 7. Господарсько-договірні зобов'язання.
Господарсько-правова відповідальність...................................... 86

7.1.  Поняття та види господарських зобов'язань......................... 86

7.2.  Поняття, види та функції господарських договорів............... 87

7.3.  Зміст господарських договорів............................................. 90

7.4.  Порядок укладення господарських договорів....................... 91

7.5.  Порядок виконання господарських зобов'язань.................... 93

7.6.  Правове забезпечення виконання господарських
зобов'язань.................................................................................. 94

7.7.  Припинення господарських зобов'язань................................ 98

7.8.  Поняття і функції господарсько-правової
відповідальності.......................................................................... 99

7.9.  Види господарських санкцій............................................... 101

Тема 8. Правове регулювання банкрутства............................. 105

8.1.  Основні поняття законодавства про банкрутство............... 105

8.2.  Заходи щодо запобігання банкрутству............................... 106

8.3.  Підстави порушення провадження по справі

про банкрутство........................................................................ 107


8.4. Розпорядження майном боржника....................................... 108

8.5. Санація боржника як судова процедура.............................. 111

8.6. Ліквідаційна процедура у справі про банкрутство................ 112

8.7. Мирова угода...................................................................... 114

Тема 9. Правовий захист прав і законних інтересів

суб'єктів господарювання......................................................... 117

9.1. Державний захист прав і законних інтересів

суб'єктів господарювання.......................................................... 117

9.2.  Порядок досудового врегулювання спорів.......................... 119

9.3.  Загальні засади судового захисту прав

і законних інтересів суб'єктів господарювання.......................... 120

9.4. Розгляд господарських спорів третейськими судами.......... 125

Тема 10. Правові засади обмеження монополізму

в економіці України................................................................... 126

10.1. Призначення правового захисту економічної
конкуренції................................................................................ 126

10.2. Правовий статус Антимонопольного комітету України ... 126

10.3. Основні види порушень законодавства

про захист економічної конкуренції............................................ 127

10.4. Відповідальність за порушення законодавства

про захист економічної конкуренції............................................ 132

Тема 11. Правове регулювання зовнішньоекономічної
діяльності.................................................................................. 137

11.1. Поняття, принципи та суб'єкти
зовнішньоекономічної діяльності............................................... 137

11.2. Державне регулювання зовнішньоекономічної
діяльності
.................................................................................. 139

11.3. Зовнішньоекономічний договір.......................................... 142

11.4. Відповідальність за порушення у сфері
зовнішньоекономічної діяльності................................... :........... 145

11.5. Правовий режим іноземних інвестицій.............................. 146

11.6. Правовий статус спеціальних економічних зон.................. 149

Тема 12. Правове регулювання банківської

діяльності та кредитно-розрахункових відносин........................ 151

12.1. Правовий статус банків.................................................... 151

12.2. Правове регулювання кредитних відносин........................ 152


12.3. Правове регулювання розрахункових відносин................ 156

Тема 13. Правові основи біржової діяльності в Україні............. 161

13.1.Поняття, юридичні ознаки та види бірж............................ 161

13.2.Поняття і види біржових угод........................................... 164

Тема 14. Правові основи безпеки господарської діяльності...... 167

14.1.Правовий режим інформації з обмеженим доступом......... 167

14.2.Основні види правопорушень та відповідальність

у сфері відносин, пов'язаних з комерційною таємницею............. 171

Тема 15. Правові основи забезпечення якості

продукції та захисту прав споживачів........................................ 173

15.1.    Правові засади стандартизації

та сертифікації продукції............................................................ 173

15.2.Правове забезпечення єдності вимірювань....................... 176

15.3.Державний захист прав споживачів................................... 177

15.4.Відповідальність за правопорушення

в сфері забезпечення якості...................................................... 181

ПЛАНИ ЛЕКЦІЙ..................................................................... 182

ПЛАНИ СЕМІНАРСЬКИХ ЗАНЯТЬ...................................... 186

САМОСТІЙНА РОБОТА СТУДЕНТІВ.................................. 198

СИСТЕМА ПОТОЧНОГО І ПІДСУМКОВОГО

КОНТРОЛЮ ЗНАНЬ............................................................... 207

ЛІТЕРАТУРА........................................................................... 226


CONTENTS

INTRODUCTION.................................................................................................. 13

PLAN OF SUBJECTS of the course «Economic Legislation »

with breakdown of study hours by themes and forms of studies..................... 14

CURRICULUM OF THE COURSE «Economic Legislation».............................. 16

Theme 1.General characteristic of economic law.

Economic legal relationship. Economic legislation.............................................. 20

1.1.   Conception and subject of economic law..................................................... 20

1.2.   Economic relations and legal relationship, their features and types ... 21

1.3.   Influence of the state on economic activity................................................. 24

1.4.   Concepts and types of subjects of economic law....................................... 26

1.5.   Concepts and classification of economic legislation.................................. 28

1.6.   System of economic legislation...................................................................... 30

Theme 2. Entrepreneurship as a way of realization

of economic activity.................................................................................................. 32

2.1.   Concepts and principles of entrepreneurship............................................... 32

2.2.   Ways of influence of the state on business................................................. 33

2.3.   Essence and procedure of licensing of definite types

of economic activity................................................................................................. 34

2.4.   Essence and procedure of patenting of definite types of business.......... 38

2.5.   State registration of subjects of business..................................................... 40

Theme 3.Legal status of enterprises...................................................................... 47

3.1.   Concepts and types of enterprises................................................................ 47

3.2.   Procedure of establishment and constituent documents

of enterprises............................................................................................................. 49

3.3.   Cessation of activity of enterprise.................................................................. 52

3.4.   Associations of enterprises............................................................................. 54

Theme 4.Legal status of economic unions........................................................... 58

4.1.   Concepts and legal foundations of activity of economic unions.............. 58

4.2.   Peculiarities of legal status of joint stock company..................................... 60

4.3.   Legal regime of shares...................................................................................... 63

4.4.   Legal regime of dividends................................................................................ 65

4.5.   Management of joint stock company............................................................ 65

4.6.   Legal status of limited liability company and

unlimited liability company..................................................................................... 68


4.7.       Peculiarities of legal status of a partnership .............................. 70

4.8.       Legal status of a limited partnership.......................................... 72

Theme 5. Legal status of noncommercial subjects of economic law................ 74

5.1.      Concepts of economic and nonprofit organizations..................... 74

5.2.      Legal status of nonprofit organizations...................................... 75

5.3.      Legal status of nonprofit subjects of economic management..................... 77

Theme 6.Legal regulation of property relations in Ukraine............... 79

6.1.General foundations of property right in the economy of Ukraine 70

6.2.      Right of state property............................................................. 82

6.3.      Right of communal property..................................................... 83

6.4.      Right of private property.......................................................... 83

6.5.      Legal regime of individual assets....................................................... 84

Theme 7.Economic and contractual obligations.

Economic and legal responsibility.................................................... 86

7.1.      Concepts and kinds of economic obligations.............................. 86

7.2.      Concepts, kinds and functions of economic agreements............. 87

7.3.      Contents of economic agreements............................................ 90

7.4.      Procedure of conclusion of economic agreements..................... 91

7.5.      Procedure of execution of economic obligations........................ 93

7.6.      Legal security of execution of economic obligations................... 94

7.7.      Termination of economic obligations......................................... 98

7.8.      Concepts and function of economic and legal responsibility........ 99

7.9.      Kinds of economic sanctions.................................................. 101

Theme 8.Legal regulation of bankruptcy................................................ 105

8.1.      Basic concepts of bankruptcy legislation................................. 105

8.2.      Measures to prevent bankruptcy............................................. 106

8.3.      Grounds for filing a petition in bankruptcy................................ 107

8.4.      Disposition of debtors property............................................... 108

8.5.      Reorganization of debtor as legal procedure............................ Ill

8.6.      Liquidation procedure in matter of bankruptcy......................... 112

8.7.      Amicable agreement.............................................................. 114

Theme 9. Legal protection of rights and legitimate interests

of subjects of economic management........................................... 117

9.1.  State protection of rights and legitimate interests

of subjects of economic management........................................... 117

9.2. Procedure of prejudicial settlement of disputes........................ 119

10


9.3. General foundations of judicial protection of rights

and legitimate interests of subjects of economic management....................... 120

9.4.  Investigation of economic disputes by courts of arbitration.................. 125

Theme 10. Legal foundations of limitation of monopolism

in the economy of Ukraine.................................................................................... 126

10.1.  Purpose ofiegal protection of economic competition............................. 126

10.2.  Legal status ofAntimonopoly Committee of Ukraine............................. 126

10.3.  Main kinds of infringement of legislation on protection

of economic competition....................................................................................... 129

10.4. Responsibility for violation of legislation on protection

of economic competition....................................................................................... 134

Theme 11. Legal regulation of foreign economic activity................................ 139

11.1.  Concepts, principles and subjects of foreign economic activity.......... 139

11.2.  State regulation of foreign economic activity.......................................... 141

11.3.  Foreign economic agreement..................................................................... 144

11.4.  Responsibility for violation in the field of foreign

economic activity.................................................................................................... 145

11.5.  Legal regime of foreign investments......................................................... 146

11.6.  Legal status of special economic zones..................................................... 149

Theme 12.Legal regulation of banking activity and crediting

and settlement operations..................................................................................... 351

12.1.  Legal status of banks.................................................................................. 151

12.2.  Legal regulation of credit relations............................................................ 152

12.3.  Legal regulation of payment relations...................................................... 156

Theme O.Legal foundations of exchange relations in Ukraine ......................  161

13.1.  Concepts, legal signs and kinds of exchanges........................................ 161

13.2.  Concepts and kinds of exchange agreements......................................... 164

Theme 14.Legal foundations of security of economic activity....................... 167

14.1.  Legal regime of information with limited access...................................... 167

14.2.  Basic kinds of law infringements and responsibility

in the sphere of relations connected with commercial secrets........................ 171

Theme 15.Legal foundations of products quality assurance

and protection of consumers rights..................................................................... 173

15.1. Legal foundations of standardization

and certification of products................................................................................ 173

15.2. Legal security of unitary measurements................................................... 176

11


15.3.       State protection of consumers rights..................................... 177

15.4.       Responsibility for law infringements in the sphere

of quality assurance .................................................................... 181

PLANS OF LECTURES............................................................ 182

PLANS OF WORKSHOPS............................................................ 186

INDEPENDENT WORK OF STUDENTS................................. 198

SYSTEM OF CURRENT AND FINAL CONTROL
OFKNOWLEDGE..................................................................... 207

LITERATURE........................................................................... 226

12


ВСТУП

В умовах реформування економіки в напрямі ринкового ведення господарства зростає роль господарського законодавства, що регу­лює відносини, які виникають у процесі організації та здійснення господарської діяльності. Знання норм господарського законодав­ства має велике значення для фахівців у галузі економіки, оскільки економічні відносини значною мірою регулюються саме нормами господарського права.

Питання розвитку господарського права України як самостійної га­лузі було проблематичним до прийняття Господарського кодексу Украї­ни. Нині відносини у сфері господарювання регулюються значною кількістю нормативно-правових актів. Однак не всі ці акти адекватно пристосовані до умов ринкової економіки. Із уведенням у дію Госпо­дарського кодексу України з 1 січня 2004 року, з внесенням змін чи ска­суванням тих або інших законодавчих актів, розробкою нових норма­тивно-правових актів система господарського законодавства набула бшьш визначеного та досконалого вигляду, що дозволяє ефективніше проводити правове регулювання економіки. У зв'язку з цим підвищу­ються вимоги до майбутніх фахівців-економістів у галузі знань основ господарського права та навичок застосування норм господарського законодавства на практиці.

Знання основних норм господарського законодавства є важливою передумовою прийняття правильних рішень у сфері управління, орга­нізації виробництва та реалізації продукції. Мета даної роботи — допо­могти студентам сформулювати послідовну систему знань у сфері пра­вового регулювання господарських відносин. Це стає важливим, оскіль­ки від методів правового регулювання господарської діяльності, від дотримання на практиці господарських правових норм багато в чому залежить ефективність національного виробництва.

У навчальному посібнику прокоментовано основні положення Гос­подарського кодексу України, Цивільного кодексу України, Господар­ського процесуального кодексу України, законів України «Про влас­ність», «Про господарські товариства», «Про відновлення платоспро­можності боржника або визнання його банкрутом», «Про захист еко­номічної конкуренції», «Про зовнішньоекономічну діяльність», «Про банки і банківську діяльність», «Про цінні папери та фондову біржу», «Про товарну біржу», «Про інформацію», «Про стандартизацію», «Про захист прав споживачів» та ін.

Курс «Господарське законодавство» базується на знаннях студентів, одержаних при вивченні дисципліни «Правознавство». Зміст посібни­ка відповідає програмі курсу «Іосподарське законодавство» згідно із дер­жавними стандартами освіти.

13


ТЕМАТИЧНИЙ ПЛАН КУРСУ «ГОСПОДАРСЬКЕ ЗАКОНОДАВСТВО»

з розподілом навчального часу за темами і формами

 

 

 

Тема курсу

і--------- занять---------------------------- _--------- ,

Кількість годин

Денна форма навчання

Заочна фоома навчання

Лекції

Прак­тичні

СРС

Лекції

Прак­тичні

СРС

Тема 1. Загальна характеристика господарського права. Господарські право­відносини. Господар­ське законодавство

4

 

3

1

 

6

Тема 2. Підприємни­цтво як спосіб здійс­нення господарської діяльності

2

2

4

1

 

7

Тема 3. Правове ста­новище підприємств

2

2

4

 

 

6

Тема 4. Правовий статус господарських товариств

4

2

4

1

1

7

Тема 5. Правове ста­новище некомерцій-них суб'єктів госпо­дарського права

2

 

3

 

 

6

Тема 6. Правове ре­гулювання відносин власності в Україні

2

 

3

 

 

6

Тема 7. Господар-ськодоговірні зобов'язання. Госпо­дарсько-правова відповідальність

6

4

4

1

1

8

Тема 8. Правове регулювання банкрутства

2

2

4

1

1

7

14


ТЕМАТИЧНИЙ ПЛАН КУРСУ «ГОСПОДАРСЬКЕ ЗАКОНОДАВСТВО»

Закінчення Тематичного плану

 

 

 

Тема курсу

Кількість годин

Денна форма навчання

Заочна форма навчання

Лекції

Прак­тичні

СРС

Лекції

Прак­тичні

СРС

Тема 9. Правовий захист прав і закон­них інтересів суб'єктів господарювання

2

2

3

 

 

7

Тема 10. Правові засади обмеження монополізму в еко­номіці України

2

2

4

1

1

7

Тема 11. Правове регулювання зовніш­ньоекономічної діяльності

2

1

4

 

 

7

Тема 12. Правове регулювання банків­ської діяльності та кредитно-розрахун­кових відносин

2

1

4

 

 

6

Тема 13. Правові ос­нови біржової діяль­ності в Україні

1

 

3

 

 

6

Тема 14. Правові основи безпеки господарської діяльності

1

 

3

 

 

6

Тема 15. Правові основи забезпечення якості продукції та захисту прав споживачів

2

 

4

 

 

6

Разом

36

18

54

6

4

98

15


ПРОГРАМА КУРСУ «ГОСПОДАРСЬКЕ ЗАКОНОДАВСТВО»

Тема 1. Загальна характеристика господарського права. Гос­подарські правовідносини. Господарське законодавство

Предмет господарського права. Господарські правовідно­сини, їх ознаки та види. Методи господарського права. Дер­жавна регуляторна політика у сфері господарської діяльнос­ті. Поняття та види суб'єктів господарського права. Завдан­ня, права і обов'язки суб'єкта господарського права.

Поняття, ознаки та особливості господарського законодавства. Поняття і класифікації нормативних актів господарського законо­давства. Система господарського законодавства. Проблеми вдос­коналення господарського законодавства.

Тема 2. Підприємництво як спосіб здійснення господарської діяль­ності

Поняття і зміст підприємництва та його регулювання. Суб'єкти підприємництва. Принципи підприємницької діяльності. Заходи державного впливу на підприємницьку діяльність. Порядок дер­жавної реєстрації суб'єктів підприємницької діяльності.

Тема 3. Правове становище підприємств

Поняття підприємства. Організаційно-правові форми підпри­ємств. Створення підприємства. Установчі документи підприєм­ства. Порядок державної реєстрації підприємств. Припинення діяльності підприємства. Поняття і види господарських об 'єднань. Функції та компетенція господарського об'єднання.

Тема 4. Правовий статус господарських товариств

Поняття і види господарських товариств. Юридичний статус акціонерного товариства. Засновники, учасники та порядок ство­рення акціонерного товариства. Майно і майнові права в акціонер­ному товаристві. Правовий режим акцій. Правовий режим дивіден -

16


_________ ПРОГРАМА КУРСУ «ГОСПОДАРСЬКЕ ЗАКОНОДАВСТВО»__________

дів. Управління акціонерним товариством. Товариство з об­меженою відповідальністю і товариство з додатковою відпо­відальністю. Повне товариство. Командитне товариство.

Тема 5. Правове становище некомерційних суб'єктів господар­ського права

Поняття негосподарських організацій, та некомерційних су­б'єктів господарювання. Правовий статус об'єднань грома­дян, релігійних організацій. Правовий статус некомерційних фондів. Правовий статус установ. Правовий статус негоспо­дарських об'єднань — юридичних осіб. Правовий статус не­комерційних суб'єктів господарювання.

Тема 6. Правове регулювання відносин власності в Україні

Поняття і форми власності в економіці України. Право власнос­ті. Право державної власності. Право колективної власності. Пра­во приватної власності. Правовий режим державної власності на засоби виробництва. Правовий режим комунальної власності на за­соби виробництва. Правовий режим приватної власності на засо­би виробництва. Правовий режим майна підприємств.

Тема 7. Господарсько-договірні зобов'язання. Господарсько-правова відповідальність

Правова основа, поняття та особливі ознаки господарського зо­бов'язання і господарського договору. Юіасифікація і система гос­подарських договорів за законодавством України. Функції та фор­ми господарських договорів. Порядок укладення господарських договорів. Виконання господарських договорів. Припинення зо­бов'язання. Забезпечення виконання зобов'язання. Окремі види господарських договорів.

Поняття і функції відповідальності в господарському праві. По­няття і класифікація господарських санкцій. Форми господарсько-пра­вової відповідальності. Підстави відповідальності.

17


ГОСПОДАРСЬКЕ ЗАКОНОДАВСТВО

Тема 8.   Правове регулювання банкрутства

Поняття банкрутства. Суб'єкти банкрутства. Підстави для застосування банкрутства. Провадження у справах про банк­рутство. Санація боржника як судова процедура у справах про банкрутство. Мирова угода як судова процедура у спра­вах про банкрутство. Наслідки визнання боржника банкру­том. Ліквідаційна процедура. Черговість задоволення прете­нзій кредиторів.

Тема 9. Правовий захист прав і законних інтересів суб'єктів госпо­дарювання

Правові гарантії господарської діяльності. Досудове врегулюван­ня спорів. Вирішення спорів господарським судом. Вирішення спо­рів третейським судом.

Тема 10. Правові засади обмеження монополізму в економіці України

Законодавство України про захист економічної конкуренції. Правове становище Антимонопольного комітету України. Понят­тя монопольного (домінуючого) становища на ринку. Види пору­шень законодавства про захист економічної конкуренції. Відпові­дальність за порушення законодавства про захист економічної кон­куренції. Розгляд справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції.

Тема 11. Правове регулювання зовнішньоекономічної діяльності

Законодавство України щодо зовнішньоекономічної діяльності. Суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності. Правове регулювання експортних та імпортних операцій. Зовнішньоекономічний дого­вір: види, зміст, форми, порядок укладення, внесення змін, розір­вання. Правовий режим іноземних інвестицій. Правовий режим спеціальних (вільних) економічних зон.

Тема 12. Правове регулювання банківської діяльності та кредитно-розрахункових відносин

Поняття, види та правове становище банків. Види банківських операцій. Поняття і види кредитів. Порядок відкриття рахунків у

18


_________ ПРОГРАМА КУРСУ «ГОСПОДАРСЬКЕ ЗАКОНОДАВСТВО»__________

банках. Порядок та форми розрахунків у господарському обороті. Тема 13. Правові основи біржової діяльності в Україні

Поняття, юридичні ознаки та види бірж. Функції, права та обов'язки біржі. Види біржових угод. Правила біржової торгівлі. Правовий статус товарної біржі. Правовий статус фондової біржі.

Тема 14. Правові основи безпеки господарської діяльності

Поняття державної та комерційної таємниці. Правове за­безпечення безпеки господарської діяльності. Відповідальність за розголошення відомостей, які являють собою комерційну таємницю.

Тема 15. Правові основи забезпечення якості продукції та захисту прав споживачів

Загальні умови забезпечення якості продукції. Управління якістю через стандартизацію, сертифікацію та правове забезпечення єднос­ті вимірювання. Правове забезпечення захисту споживчого ринку від товарів, робіт та послуг неналежної якості. Відповідальність у сфері відносин, що складаються в процесі забезпечення якості.

19


Тема 1

Загальна характеристика

господарського права. Господарські

правовідносини. Господарське

законодавство

1.1. Поняття і предмет господарського права

Суспільне виробництво — одна з найскладніших сфер життє­діяльності людини. Саме відносини, що виникають у процесі ви­робництва і реалізації продукції виробничо-технічного призначен­ня, капітального будівництва, виконання науково-технічних та проектно-конструкторських робіт, при перевезенні вантажів різ­ними видами транспорту, наданні послуг та інших видах господар­ської діяльності, регулює господарське право.

Предметом господарського права є господарські відносини, що виникають у процесі організації та здійснення господарської діяль­ності між суб'єктами господарювання, а також між цими суб'єкта­ми та іншими учасниками відносин у сфері господарювання.

Учасниками відносин у сфері господарювання є суб'єкти госпо­дарювання, споживачі, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, наділені господарською компетенцією, атакож гро­мадяни, громадські та інші організації, які виступають засновника­ми суб'єктів господарювання чи здійснюють щодо них організацій-но-господарські повноваження на основі відносин власності.

Господарська діяльність — діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реа­лізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибут-

20


Тема І Загальна характеристика господарського права Господарські правовідносини

ку, називається підприємництвом, а суб'єкти підприємництва — під­приємцями.

Господарська діяльність може здійснюватися і без мети одержан­ня прибутку - некомерційна господарська діяльність.

Діяльність негосподарюючих суб'єктів, спрямована на створен­ня і підтримання необхідних матеріально-технічних умов їх функ­ціонування, що здійснюється за участю або без участі суб'єктів господарювання, є господарчим забезпеченням діяльності негоспо­дарюючих суб'єктів.

1.2. Господарські відносини та правовідносини, їх ознаки та види

Сферу господарських відносин становлять господарсько-виробни­чі, організаційно-господарські та внутрішньогосподарські відносини.

Господарсько-виробничими є майнові та інші відносини, що ви­никають між суб'єктами господарювання при безпосередньому здійсненні господарської діяльності.

Під організаційно-господарськими відносинами розуміють відно­сини, що виникають між суб'єктами господарювання та суб'єкта­ми організаційно-господарських повноважень у процесі управлін­ня господарською діяльністю.

Внутрішньогосподарськими є відносини, що виникають між струк­турними підрозділами суб'єкта господарювання, та відносини суб'єкта господарювання з його структурними підрозділами.

Загальними принципами господарювання в Україні є:

^ забезпечення економічної багатоманітності та рівний захист державою усіх суб'єктів господарювання;

<^ свобода підприємницької діяльності у межах, визначених за­коном;

^ вільний рух капіталів, товарів і послуг на території України;

^> обмеження державного регулювання економічних процесів у зв'язку з необхідністю забезпечення соціальної спрямованості еко­номіки, добросовісної конкуренції у підприємництві, екологічного захисту населення, захисту прав споживачів та безпеки суспільства і держави;

21


ГОСПОДАРСЬКЕ ЗАКОНОДАВСТВО

<^ захист національного товаровиробника;

^> заборона незаконного втручання органів державної влади, ор­ганів місцевого самоврядування та їх посадових осіб у господарські відносини.

Господарські правовідносини — це вид суспільних відносин, у яких зв'язок між суб'єктами господарювання полягає в їх юридичних правах і обов'язках.

До основних видів господарських правовідносин відносяться:

<& абсолютні речові господарські правовідносини (наявність вла­сності на засоби виробництва у суб'єкта надає йому необхідну гос­подарську самостійність, що робить його незалежним від інших осіб);

^> абсолютно-відносні речові господарські правовідносини (май­но може закріплюватися за суб'єктом по праву повного господар­ського відання, оперативного управління, оренди; у таких випад­ках він володіє, розпоряджається та використовує майно незалеж­но від інших осіб, за винятком власника, з яким він перебуває у відносних правовідносинах);

® абсолютні господарські правовідносини з ведення власної господарської діяльності (виникають з приводу ведення власної діяльності, при здійсненні якої у межах закону відсутні конкретні зобов'язані особи);

<§> відносні зобов'язальні господарські правовідносини (один учасник має право вимагати від іншого здійснення тих чи інших Дій);

<^ немайнові абсолютні господарські правовідносини (виника­ють з приводу немайнових благ, які використовуються суб'єктами господарювання у процесі діяльності).

Метод господарського права — сукупність способів і прийомів регулюючого впливу норм господарського права на поведінку суб'єктів господарських правовідносин.

Основним, інтегруючим методом господарського права є рівне під­порядкування всіх суб'єктів господарського права суспільному господарському порядку.

Суспільний господарський порядок — це пануючий у суспі­льстві уклад матеріального виробництва, заснований на по-

22


Тема 1. Загальна характеристика господарського права Господарські правовідносини  ...

ложеннях Конституції, нормах права, моральних принципах, діло­вих правилах і звичаях, схвалених вищою законодавчою владою в стратегічних економічних рішеннях, що забезпечує гармонізацію приватних і публічних інтересів, створює партнерські і добропоряд­ні відносини в господарюванні.

Правові засади господарського порядку в Україні форму­ються на основі оптимального поєднання ринкового саморе­гулювання економічних відносин суб'єктів господарювання та державного регулювання макроекономічних процесів, ви­ходячи з конституційної вимоги відповідальності держави перед людиною за свою діяльність та визначення України як суве­ренної і незалежної, демократичної, соціальної, правової держави.

Конституційними засадами правового господарського порядку в Україні виступають:

1)    право власності українського народу на землю, її надра, атмо­
сферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в
межах території України, на природні ресурси її континентального
шельфу, виключної (морської) економічної зони, що здійснюється
від імені українського народу органами державної влади і органа­
ми місцевого самоврядування;

2)    право кожного громадянина користуватися природними об'єк­
тами права власності народу;

3)    забезпечення державою захисту прав усіх суб'єктів права влас­
ності і господарювання, соціальної спрямованості економіки, недо­
пущення використання власності на шкоду людині і суспільству;

4)    право кожного володіти, користуватися і розпоряджатися своєю
власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності;

5)    визнання усіх суб'єктів права власності рівними перед зако­
ном, непорушності права приватної власності, недопущення проти­
правного позбавлення власності;

6)    економічна багатоманітність видів економічної діяльності, пра­
во кожного на підприємницьку діяльність, не заборонену законом,
визначення виключно законом правових засад і гарантій підприєм­
ництва;

7) забезпечення державою захисту конкуренції у підприєм­
ницькій діяльності, недопущення зловживання монопольним ста-

23


_________________ ГОСПОД. ІРСЬКЕ ЗАКОНОДАВСТВО___________________

новищем на ринку, неправомірного обмеження конкуренції та не­добросовісної конкуренції, визначення правил конкуренції та норм антимонопольного регулювання виключно законом;

8) забезпечення державою екологічної безпеки та підтримання еко­
логічної рівноваги на території України;

9)  забезпечення державою належних, безпечних і здорових
умов праці; захист прав споживачів;

10)     взаємовигідне співробітництво з іншими країнами;

11)     визнання і дія в Україні принципу верховенства права.

1.3. Вплив держави на господарську діяльність

У сфері господарювання держава здійснює довгострокову (стратегічну) і поточну (тактичну) економічну і соціальну політи­ку, спрямовану на реалізацію та оптимальне узгодження інтересів суб'єктів господарювання і споживачів, різних суспільних верств і населення в цілому. Одним із напрямів економічної політики дер­жави є регуляторна діяльність.

Державна регуляторна політика у сфері господарської діяльності -напрям державної політики, спрямований на вдосконалення пра­вового регулювання господарських відносин, а також адміністра­тивних відносин між регуляторними органами або іншими орга­нами державної влади та суб'єктами господарювання, недопущен­ня прийняття економічно недоцільних та неефективних регулятор­них актів, зменшення втручання держави у діяльність суб'єктів го­сподарювання та усунення перешкод для розвитку господар­ської діяльності, що здійснюється в межах, у порядку та у спосіб, що встановлені Конституцією та законами України.

Регуляторна діяльність — діяльність, яка здійснюється регулятор­ними органами, фізичними та юридичними особами, їх об'єднання­ми, територіальними громадами і спрямована на підготовку, прий­няття, відстеження результативності та перегляд регуляторних актів.

Регуляторними органами є: Верховна Рада України, Президент України, Кабінет Міністрів України, Національний банк України, інші державні органи, центральні та місцеві органи виконав­чої влади, органи місцевого самоврядування, а також поса-

24


Тема 1  Загальна характеристика господарського права. Господарські правовідносини  .

дові особи будь-якого із зазначених органів, якщо відповідно до за­конодавства ці особи мають повноваження одноособово приймати регуляторні акти.

Основними принципами державної регуляторної політики у господарській сфері с:

доцільність — обгрунтована необхідність державного регулю­вання господарських відносин з метою вирішення існуючої проблеми;

адекватність — відповідність форм та рівня державного регулюван­ня господарських відносин потребі у вирішенні існуючої проблеми та ринковим вимогам з урахуванням усіх прийнятних альтернатив;

ефективність — забезпечення досягнення внаслідок дії регулятор­ного акта максимально можливих позитивних результатів за раху­нок мінімально необхідних витрат ресурсів суб'єктів господарю­вання, громадян і держави;

збалансованість — забезпечення у регуляторній діяльності балан­су інтересів суб'єктів господарювання, громадян і держави;

передбачуваність — послідовність регуляторної діяльності, відпо­відність її цілям державної політики, а також планам з підготовки проектів регуляторних актів, що дозволяє суб'єктам господарюван­ня здійснювати планування їх діяльності;

прозорість і врахування громадської думки — відкритість для фізич­них та юридичних осіб, їх об'єднань дій регуляторних органів на всіх етапах їх регуляторної діяльності; обов'язковий розгляд регу­ляторними органами ініціатив, зауважень та пропозицій, наданих у встановленому законом порядку фізичними та юридичними осо­бами, їх об'єднаннями; обов'язковість і своєчасність доведення прийнятих регуляторних актів до відома фізичних та юридичних осіб, їх об'єднань, інформування громадськості про здійснення ре­гуляторної діяльності.

Згідно зі ст. 19 Господарського кодексу України (далі — ГКУ) держава здійснює контроль і нагляд за господарською діяльністю у таких сферах:

^> збереження та витрачання коштів і матеріальних цінностей суб'єктами господарських відносин - за станом і достовірністю бух­галтерського обліку та звітності;

<#> фінансових і кредитних відносин, валютного регулювання та пода­ткових відносин — за додержанням суб'єктами господарювання кре-

25


ГОСПОДАРСЬКЕ ЗАКОНОДАВСТВО

дитних зобов'язань перед державою і розрахункової дисципліни, до­держанням вимог валютного законодавства, податкової дисципліни;

•^ цін і ціноутворення — з питань додержання суб'єктами господа­рювання державних цін на продукцію і послуги;

<^ монополізму та конкуренції — з питань додержання антимоно­польно-конкурентного законодавства;

<§> земельних відносин — за використанням і охороною земель; вод­них відносин і лісового господарства — за використанням та охоро­ною вод і лісів, відтворенням водних ресурсів і лісів;

<§• виробництва і праці — за безпекою виробництва і праці, додер­жанням законодавства про працю; за пожежною, екологічною, са­нітарно-гігієнічною безпекою; за дотриманням стандартів, норм і правил, якими встановлено обов'язкові вимоги щодо умов здій­снення господарської діяльності;

^ споживання — за якістю і безпечністю продукції та послуг;

^ зовнішньоекономічної діяльності — з питань технологічної, еко­номічної, екологічної та соціальної безпеки.

Незаконне втручання та перешкоджання господарській діяль­ності суб'єктів господарювання з боку органів державної влади, їх посадових осіб при здійсненні ними державного контролю та на­гляду забороняються.

1.4. Поняття і види суб'єктів господарського права

Суб'єкти господарювання — учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов'язків), мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобов'язан­нями в межах цього майна, крім випадків, передбачених законодав­ством.

Суб'єктами господарювання можуть бути:

1) господарські організації — юридичні особи: державні, кому­нальні та інші підприємства, а також інші юридичні особи, які здій­снюють господарську діяльність та зареєстровані в установленому законом порядку;

26


Тема 1. Загальна характеристика господарського права. Господарські правовідносини  ...

2) громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які здій­
снюють господарську діяльність та зареєстровані відповідно до за­
кону як підприємці;

3) філії, представництва, інші відокремлені підрозділи гос­
подарських організацій (структурні одиниці), утворені ними
для здій-снення господарської діяльності.

Суб'єкти господарювання реалізують свою господарську компе­тенцію на основі права власності, права господарського відання, права оперативного управління та права оперативно-господарсько­го використання майна.

Суб'єкти господарювання — господарські організації, які діють на основі права власності, права господарського відання чи оператив­ного управління, мають статус юридичної особи.

Суб'єкти господарювання — відокремлені підрозділи (структурні одиниці) господарських організацій, які можуть діяти лише на основі права оперативно-господарського використання майна, без статусу юридичної особи.

Господарська правосуб'єктність - це визнана законодавством за суб'єктом господарювання сукупність загальних юридичних мож­ливостей щодо участі в безпосередній господарській діяльності і ке­рівництві нею.

Ознаки суб'єкта господарського права:

1)   визначеність організаційно-правової форми, яку суб'єкт оби­
рає самостійно з числа передбачених законом;

2)   майнова відособленість, яка може існувати у різних формах:
майно може бути закріплене за суб'єктом господарювання на правах
власності, повного господарського відання, оперативного управлін­
ня та оперативного використання;

3)   легітимність існування суб'єкта господарювання (необхідність
державної реєстрації встановлюється ст. 58 Господарського кодексу
України);

4)   наявність господарських прав та обов'язків, що становлять го­
сподарську компетенцію;

5)   відповідальність за результати господарювання (може виража­
тися у вигляді економічної відповідальності за несприятливі резуль­
тати власної діяльності, оперативно-господарських санкцій, май­
нової відповідальності).

27


ГОСПОДАРСЬКЕ ЗАКОНОДАВСТВО

Усі суб'єкти господарювання зобов'язані здійснювати первинний (оперативний) податковий та бухгалтерський облік результатів сво­єї роботи, складати статистичну інформацію, а також надавати від­повідно до вимог закону фінансову звітність і статистичну інформа­цію щодо своєї господарської діяльності. Забороняється вимагати від суб'єктів господарювання надання статистичної інформації та інших даних, не передбачених законом або з порушенням порядку, встановленого законом.

1.5. Поняття і класифікація господарського законодавства

Відносини у сфері господарювання регулюються Конститу­цією України, Господарським кодексом України, законами, нор­мативно-правовими актами Президента України та Кабінету Мі­ністрів України, нормативно-правовими актами інших органів дер­жавної влади та органів місцевого самоврядування, а також інши­ми нормативними актами.

Господарське законодавство - система нормативних актів, які є інституційними джерелами господарського права, тобто законодав­ство є найважливішим офіційним способом нормативного оформ­лення права.

Господарське законодавство не вичерпує всього діючого права, бо у систему права входять й інші діючі у суспільстві та державі джерела права. Таким чином, система господарського законодав­ства включає ту частину системи права, що міститься у законах та інших нормативних актах.

Нормативно-правовий акт господарського законодавства — офі­ційний письмовий документ компетентного органу держави, який є джерелом норм господарського права, тобто встановлює (змінює) або припиняє норми господарського права.

Нормативно-правовий акт, прийнятий уповноваженим регулято­рним органом та спрямований на правове регулювання господарсь­ких відносин, а також адміністративних відносин між регуляторни­ми органами або іншими органами державної влади та суб'єктами господарювання, називається регуляторним актом. Крім того, регуляторним актом може бути й інший офіційний документ,

28


Тема І. Загальна характеристика господарського права. Господарські правовідносини  ..

прийнятий уповноваженим регуляторним органом, який встановлює, змінює чи скасовує норми права, застосовується неодноразово та щодо невизначеного кола осіб і спрямований на правове регулюван­ня господарських відносин, незалежно від того, чи вважається цей документ нормативно-правовим актом.

Згідно з юридичною силою господарське законодавство функці­онує як вертикальна ієрархічна система нормативних актів:

1)    господарське законодавство, що ґрунтується на статтях і
нормах Конституції України про власність, підприємництво,
компетенцію вищих органів державної влади (Верховної Ради,
Прези-дента, Кабінету Міністрів України) у нормативному
регулюванні господарської діяльності;

2) господарські закони, які можна класифікувати як:

<& загальні (закони України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності», «Про власність», Гос­подарський кодекс України в частині, що встановлює загальні за­сади господарювання у державі);

ф закони про види і правовий статус суб'єктів господарювання (закони України «Про господарські товариства», «Про промислово-фінансові групи в Україні», Господарський кодекс України тощо);

Ф закони про окремі види господарської діяльності (наприклад, «Про страхування», «Про транспорт», Кодекс торговельного море­плавства України, Повітряний кодекс України);

ф закони про окремі відносини (наприклад, Господарський про­цесуальний кодекс України);

3) законодавчі акти:

<$> постанови Верховної Ради України;

<§> декрети Кабінету Міністрів України з господарських питань, які приймалися на підставі тимчасових повноважень, делегованих йому Верховною Радою України;

4) підзаконні нормативні акти:

ф укази Президента України з господарських питань («Про держав­ну комісію з цінних паперів та фондового ринку» від 14.03.1997 p.);

ф розпорядження Президента України («Про заходи щодо вре­гулювання відносин заборгованості підприємств» від 14.05.1997 p.);

ф постанови та розпорядження Кабінету Міністрів України з господарських питань, які приймаються відповідно до ст. 117 Кон­ституції України;

29


ГОСПОДАРСЬКЕ ЗАКОНОДАВСТВО

<§> господарські нормативні акти міністерств, державних коміте­тів та інших центральних органів виконавчої влади. Ці акти прий­маються у вигляді положень, інструкцій, правил тощо і затверджу­ються наказами відповідних міністрів чи інших органів;

<^ нормативні акти господарського законодавства місцевих рад та місцевих держадміністрацій (нормативні господарські акти те­риторіальної дії);

^ акти, прийняті господарськими об'єднаннями (асоціаціями, корпораціями, концернами тощо), та локальні нормативні акти господарюючих суб'єктів (наприклад, статути, положення).

1.6. Система господарського законодавства

Основним галузевим кодифікованим актом господарського законодавства є Господарський кодекс України, який закріплює єд­ність предмета, загальні принципи та напрями господарсько-пра­вового регулювання, тобто є системоутворюючим актом. Проте наявність кодексу не виключає необхідності подальшої система­тизації господарського законодавства, бо у кодексі знайшли відо­браження лише загальні положення, які потребують конкретизації та деталізації предметного регулювання.

Структурними підрозділами системи господарського законодав­ства є окремі законодавчі (нормативні) інститути. Інститут являє собою групу (підсистему) нормативних актів, предметом яких є комплекс однорідних відносин чи вид діяльності.

Систему господарського законодавства становлять:

1)     законодавчий інститут суб'єктів господарювання (розд. II
«Суб'єкти господарювання» Господарського кодексу визначає види
та правове становище суб'єктів господарювання, порядок їх ство­
рення і державної реєстрації, порядок припинення діяльності та лік­
відації. Деталізація правового становища окремих видів суб'єктів
господарювання знаходить відображення, наприклад, у законах
України «Про господарські товариства», «Про фермерське госпо­
дарство» та ін.);

2)  інститут майнових засад господарювання (розд. III «Майнові
засади господарювання» Господарського кодексу визначає загаль­
ні засади правового режиму майна суб'єктів господарювання; кон-

30


Тема І. Загальна характеристика господарського права. Господарські правовідносини  ...

кретизація цих положень міститься, наприклад, у законах Украї-ни «Про приватизацію державного майна», «Про оренду державного і комунального майна» тощо);

3) інститут господарського договірного права. Діюча сис­
тема законодавства про договірне господарське право ґрун­
тується на кодифікованих законах і нормативних актах про
окремі види договорів. Кодифікованими актами є: Господар­
ський кодекс України, що містить норми про зобов'язальне
право, окремі види зобов'язань, відповідальність за порушення
зобов'язань, порядок укладення, внесення змін та розірван­
ня господарських договорів, окремі види господарських до­
говорів; Господарський процесуальний кодекс України, що
встановлює загальний порядок врегулювання розбіжностей і
спорів при укладенні, зміні та розірванні господарських до­
говорів. Прикладом законів про окремі види договорів мо­
жуть бути закони України «Про лізинг», «Про концесії», «Про
інвестиційну діяльність» та ін.;

4) інститут обмеження монополізму та захисту суб'єктів госпо­
дарювання й споживачів від недобросовісної конкуренції (гл. З Гос­
подарського кодексу України, закони України «Про захист еконо­
мічної конкуренції», «Про Антимонопольний комітет України»,
«Про захист від недобросовісної конкуренції» та ін.);

5)    інститут правового регулювання господарсько-торговельної дія­
льності, який включає в себе Господарський кодекс України у части­
ні, що регулює відносини щодо поставки, контрактації сільськогос­
подарської продукції, енергопостачання, біржової торгівлі, оренди та
лізингу, закони України «Про товарну біржу», «Про лізинг» та ін.;

6)    інститут правового регулювання фінансової діяльності ґрунту­
ється на Господарському кодексі України, а також на законах Украї­
ни «Про Національний банк України», «Про банки і банківську дія­
льність», «Про цінні папери і фондову біржу», «Про страхування» тощо;

7)    інститут зовнішньоекономічної діяльності (розд. VII «Зовніш­
ньоекономічна діяльність» Господарського кодексу України, а та­
кож закони України «Про зовнішньоекономічну діяльність», «Про
режим іноземного інвестування» та ін.).

31


Тема 2

Підприємництво як спосіб здійснення господарської діяльності

2.1. Поняття і принципи підприємництва

Статтею 42 Господарського кодексу України підприємництво визначене як самостійна, систематична, на власний ризик госпо­дарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних ре­зультатів та одержання прибутку.

Принципи підприємницької діяльності:

а)     вільний вибір видів підприємницької діяльності;

б)     самостійне формування програми діяльності та вибір поста­
чальників і споживачів виготовленої продукції, залучення матері­
ально-технічних, фінансових та інших видів ресурсів, використан­
ня яких не обмежене законом, встановлення цін на продукцію та по­
слуги відповідно до закону;

в)     вільне наймання працівників;

г) комерційний розрахунок та власний комерційний ризик;

д)     вільне розпорядження прибутком, що залишається після спла­
ти податків, зборів та інших платежів, передбачених законом;

є) самостійне здійснення підприємцем зовнішньоекономічної діяльності, використання належної йому частини валютної вируч­ки на свій розсуд.

Підприємництво в Україні здійснюється в будь-яких організа­ційних формах, передбачених законом, на вибір підприємця.

Відповідно до ст. 42 Конституції України кожен має право на підприємницьку діяльність. Обмеження щодо здійснення підпри­ємницької діяльності, а також перелік видів діяльності, в яких за­бороняється підприємництво, встановлюються Конституцією Украї-ни та законом. Так, згідно зі ст. 43 Господарського кодексу

32


Тема 2. Підприємництво як спосіб здійснення господарської діяльності

України обмежується підприємницька діяльність депутатів, поса-довихі службових осіб органів державної влади та органів місцево­го самоврядування.

Здійснення підприємницької діяльності забороняється органам дер­жавної влади та органам місцевого самоврядування.

Крім обмеження суб 'єктного складу підприємництва законодавст­вом України встановлено певні обмеження, які стосуються здійснен­ня окремих видів підприємницької діяльності. Відповідно до ст. 4 За­кону України «Про підприємництво» деякі види підприємництва ма­ють право здійснювати лише певні суб'єкти. Так, діяльність, пов'яза­на з обігом наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів і прекурсорів, з виготовленням і реалізацією військової зброї та боє­припасів до неї, вибухових речовин, з видобуванням бурштину, з охо­роною окремих особливо важливих об'єктів права державної власно­сті, а також діяльність, пов'язана з проведенням криміналістичних, судово-медичних, судово-психіатрич-них експертиз і розробкою, ви­пробуванням, виробництвом та експлуатацією ракет-носіїв, у тому числі з їх космічними запусками з будь-якою метою, може здійсню­ватися тільки державними підприємствами та організаціями, а прове­дення ломбардних операцій — також і повними товариствами.

2.2. Засоби впливу держави на підприємницьку діяльність

Для реалізації своєї економічної політики держава застосовує різноманітні засоби і механізми регулювання підприємницької діяльності.

Основними засобами регулюючого впливу держави є:

1)    державне замовлення, державне завдання;

2)    ліцензування, патентування і квотування;

3)    сертифікація та стандартизація;

4)    застосування нормативів та лімітів;

5)    регулювання цін і тарифів;

6)    надання інвестиційних, податкових та інших пільг;

7)    надання дотацій, компенсацій, цільових інновацій та субсидій.

33


ГОСПОДАРСЬКЕ ЗАКОНОДАВСТВО

Державне замовлення є засобом державного регулювання еконо­міки шляхом формування на договірній (контрактній) основі складу та обсягів продукції (робіт, послуг), необхідної для державних по­треб , розміщення державних контрактів на поставку (закупівлю) цієї продукції (виконання робіт, надання послуг) серед суб'єктів госпо­дарювання незалежно від їх форми власності.

Державний контракт являє собою договір, укладений державним замовником від імені держави з суб'єктом господарювання — вико­навцем державного замовлення, в якому визначаються економічні та правові зобов'язання сторін і регулюються їх господарські відносини.

В окремих випадках Кабінет Міністрів України, інші органи ви­конавчої влади можуть встановлювати державні завдання, що є обов'язковими для суб'єктів господарювання.

Ліцензування, патентування певних видів господарської діяль­ності та квотування (встановлення граничних обсягів (квот) вироб­ництва чи обігу певних товарів і послуг) є засобами державного регулювання у сфері господарювання, спрямованими на забезпе­чення єдиної державної політики у цій сфері та захист економіч­них і соціальних інтересів держави, суспільства та окремих спожи­вачів. Порядок квотування виробництва або обігу (включаючи екс­порт та імпорт), а також розподілу квот встановлюється Кабінетом Міністрів України (КМУ).

2.3. Сутність і порядок ліцензування певних видів господарської діяльності

Ліцензія — документ державного зразка, який засвідчує право суб'єкта господарювання — ліцензіата — на ведення зазначеного в ньому виду господарської діяльності протягом визначеного строку за умови виконання ліцензійних умов.

Відносини, пов'язані з ліцензуванням певних видів господар-ської діяльності, регулюються Законом України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності» від 01.06.2000 р. Дія цього Закону по­ширюється на всі суб'єкти господарювання, проте ліцен-зування ба­нківської діяльності, діяльності з надання фінансових послуг, зовнішньоекономічної діяльності, каналів мовлення, освіти,

34


Тема 2 Підприємництво як спосіб здійснення господарської діяльності

електроенергетики та використання ядерної енергії, інтелектуаль-ної власності, виробництва і торгівлі спиртом (етиловим, коньяч­ним і плодовим), алкогольними напоями і тютюновими виробами здій­снюється згідно із законами, що регулюють відносини у цих сферах.

Основною метою проведення ліцензування певних видів госпо­дарської діяльності є захист прав, законних інтересів, життя і здоро­в'я громадян, захист навколишнього природного середовища та за­безпечення безпеки держави.

Відповідно до ст. 9 Закону України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності» ліцензуванню підлягають:

ф пошук (розвідка) корисних копалин;

ф виробництво, ремонт, торгівля вогнепальною зброєю, боєпри­пасами до неї, холодною зброєю, пневматичною зброєю калібру понад 4,5 мм;

<§> виробництво вибухових речовин і матеріалів;

<& виробництво особливо небезпечних хімічних речовин;

<$> видобування уранових руд;

^виготовлення бланків цінних паперів, документів суворої звіт­ності;

® медична практика;

$> ветеринарна практика;

<@> виробництво лікарських засобів, оптова і роздрібна торгівля лікарськими засобами;

4> посередництво у працевлаштуванні на роботу за кордоном;

<$> туроператорська та турагентська діяльність;

<^ діяльність арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів);

$> професійна діяльність на ринку цінних паперів;

^> посередницька діяльність митного брокера та митного пере­візника;

<§> інші види діяльності.

Ліцензія - єдиний документ дозвільного характеру, який дає право займатися певним видом господарської діяльності, що від­повідно до законодавства підлягає обмеженню.

Для отримання ліцензії на кожний вид діяльності суб'єкт господарювання подає до органу ліцензування заяву про її видачу. Відповідно до Постанови КМУ від 14.11.2000 р. № 1698 «Про

35


ГОСПОДАРСЬКЕ ЗАКОНОДАВСТВО

затвердження переліку органів ліцензування» для того щоб отримати ліцензію, наприклад на медичну практику, слід звернутися до Міні­стерства охорони здоров'я; на пошук (розвідку) корисних копалин, видобування уранових руд — до Мінекоресурсів; на виробництво та оптову торгівлю спиртом етиловим, коньячним і плодовим, вироб­ництво, оптову і роздрібну торгівлю алкогольними напоями, тютю­новими виробами — до Департаменту з питань адміністрування ак­цизного збору і контролю за виробництвом та обігом під­акцизних товарів.

Заява про видачу ліцензії повинна містити такі дані:

1)     відомості про суб'єкта господарювання — заявника: наймену­
вання, місцезнаходження, банківські реквізити, ідентифікаційний
код — для юридичної особи; прізвище, ім'я, по батькові, паспортні
дані, ідентифікаційний номер фізичної особи — платника податків
та інших обов'язкових платежів — для фізичної особи;

2)     вид господарської діяльності, на провадження якого заявник
має намір одержати ліцензію.

До заяви про видачу ліцензії додається копія свідоцтва про держа­вну реєстрацію суб'єкта підприємницької діяльності або копія дові­дки про внесення до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (далі — Єдиний державний реєстр), засвідчена нотаріально або органом, який видав оригінал документа.

Для окремих видів господарської діяльності, що підлягають ліце­нзуванню, до заяви про видачу ліцензії такождодаються докумен-ти, вичерпний перелік яких встановлюється Кабінетом Міністрів Украї­ни за поданням спеціально уповноваженого органу з питань ліцен­зування.

Суб'єкт господарювання зобов'язаний провадити певний вид господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню, відповідно до встановлених для цього виду діяльності ліцензійних умов.

Ліцензійні умови є нормативно-правовим актом, положення яко­го встановлюють кваліфікаційні, організаційні, технологічні та інші вимоги для провадження певного виду господарської діяльності.

У ліцензійні умови щодо видів господарської діяльності, для провадження яких необхідні спеціальні знання, включа­ються кваліфікаційні вимоги до працівників суб'єктів госпо­дарювання - юридичних осіб та до фізичних осіб - суб'єктів

36


Тема 2. Підприємництво як спосіб здійснення господарської діяльності

підприємницької діяль-ності. Якщо для провадження певних видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню, необхідні особливі вимоги щодо будівель, приміщень, обладнання, інших тех­нічних засобів, то такі вимоги включаються до ліцензійних умов.

Заява про видачу ліцензії залишається без розгляду, якщо:

® заява подана (підписана) особою, яка не має на це повноважень;

Ф документи оформлені з порушенням встановлених вимог.

Рішення про видачу ліцензії або про відмову в її видачі приймає орган ліцензування у строк не пізніше ніж 10 робочих днів з дати надходження заяви про видачу ліцензії та документів, що додають­ся до заяви.

Підставами для відмови у видачі ліцензії є:

^ недостовірність даних у документах, поданих заявником для отримання ліцензії;

<^ невідповідність заявника згідно з поданими документами лі­цензійним умовам, встановленим для виду господарської діяльно­сті, зазначеного в заяві про видачу ліцензії.

Рішення про відмову у видачі ліцензії може бути оскаржене у су­довому порядку.

За видачу ліцензії встановлюється плата, розмір якої визнача­ється КМУ.

Строк дії ліцензії встановлюється КМУ за поданням спеціально уповноваженого органу з питань ліцензування, але він не може бути менше ніж 3 роки.

Господарська діяльність на підставі ліцензії, виданої органом ліцензування, яким є центральний орган виконавчої влади, здій­снюється на всій території України. Господарська діяльність на під­ставі ліцензії, виданої органом ліцензування, яким є місцевий ор­ган виконавчої влади або спеціально уповноважений виконавчий орган рад, здійснюється на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці.

Для кожної філії, кожного відокремленого підрозділу ліцензіа-та, які провадитимуть господарську діяльність на підставі отрима­ної ліцензії, орган ліцензування видає ліцензіату засвідчені ним копії ліцензії.

Підставами для анулювання ліцензії можуть бути:

^ заява ліцензіата про анулювання ліцензії;

ф акт про повторне порушення ліцензіатом ліцензійних умов;

37


ГОСПОДАРСЬКЕ ЗАКОНОДАВСТВО

ф акт про встановлення факту передачі ліцензії або її копії іншій юридичній або фізичній особі для провадження господарської діяль­ності;

<§> рішення про скасування державної реєстрації суб'єкта господарювання;

® нотаріально засвідчена копія свідоцтва про смерть фізичної осо­би — суб'єктапідприємницької діяльності;

<§> акт про виявлення недостовірних відомостей у документах, поданих суб'єктом господарювання для одержання ліцензії;

® через інші підстави.

Орган ліцензування приймає рішення про анулювання ліцен­зії протягом 10 робочих днів з дати встановлення підстав для її анулювання. Рішення про анулювання ліцензії набирає чинності через 10 днів з дня його прийняття. Воно може бути оскаржене у судовому порядку.

2.4. Сутність і порядок патентування певних видів підприємницької діяльності

У сферах, пов'язаних із торгівлею за грошові кошти (готівку, чеки, а також з використанням інших форм розрахунків і платіж­них карток на території України), обміном готівкових валютних цінностей (у тому числі операції з готівковими платіжними за­собами, вираженими в іноземній валюті, та з платіжними карт­ками), у сфері грального бізнесу та побутових послуг, інших сфе­рах, визначених законом, може здійснюватися патентування під­приємницької діяльності суб'єктів господарювання.

Торговий патент — це державне свідоцтво, яке засвідчує право суб'єкта господарювання займатися певними видами підприємни­цької діяльності впродовж установленого строку.

Порядок патентування певних видів підприємницької діяльно­сті встановлюється Законом України «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності» від 23.03.1996 p., дія якого не поширюється на:

1) підприємства та організації Укркоопспілки, військової торгів­лі, аптеки, які перебувають у державній власності, атакож на торго-

38


Тема 2 Підприємництво як спосіб здійснення господарської діяльності

во-виробничі державні підприємства робітничого постачання у се­лах, селищах та містах районного підпорядкування;

2) суб'єктів підприємницької діяльності — фізичних осіб,
які:

<^ здійснюють торговельну діяльність з лотків, прилавків і сплачують ринковий збір (плату) за місце для торгівлі проду­кцією в межах ринків усіх форм власності;

<^ сплачують податок на промисел;

^> здійснюють продаж вирощеної в особистому підсобному гос­подарстві продукції рослинництва, худоби, кролів, нутрій, птиці та продукції власного бджільництва;

<^ сплачують державне мито за нотаріальне посвідчення догово­рів про відчуження власного майна, якщо товари кожної окремої категорії відчужуються не частіше одного разу на календарний рік;

^> сплачують фіксований податок відповідно до законодавства про оподаткування доходів фізичних осіб;

3) суб'єктів підприємницької діяльності, створених громадськи­
ми організаціями інвалідів, які мають податкові пільги згідно з чин­
ним законодавством і здійснюють торгівлю виключно продовольчи­
ми товарами вітчизняного виробництва та продукцією, виготов-ле-
ною на підприємствах Українського товариства сліпих та Україн-сько-
го товариства глухих.

Підставою для одержання торгового патенту на право здійснен­ня відповідного виду підприємницької діяльності є заява суб'єкта підприємницької діяльності до органу державної податкової служ­би. Торговий патент видається у 3-денний строк з дня подачі заяви.

Торговий патент діє на території органу, який здійснив реєстра­цію суб'єкта підприємницької діяльності чи з яким погоджено міс­цезнаходження його структурного (відокремленого) підрозділу за місцем видачі торгового патенту цьому суб'єкту. Передача торго­вого патенту іншому суб'єкту підприємницької діяльності або ін­шому структурному (відокремленому) підрозділу суб'єкта підпри­ємницької діяльності не дозволяється.

Правові та організаційні засади сертифікації та стандартизації в Україні, спрямовані на забезпечення єдиної політики в цій сфері, встановлюють закони України «Про стандартизацію», «Про під­твердження відповідності», «Про акредитацію органів з оцінки відповідності», Декрет КМУ «Про державний нагляд за додержанням

39


ГОСПОДАРСЬКЕ ЗАКОНОДАВСТВО

стандартів, норм і правил та відповідальність за їх порушення» від 08.05.1993 р.

Держава може надавати дотації суб'єктам господарюван­ня: на підтримку виробництва життєво важливих продуктів харчування; на виробництво життєво важливих лікарських препаратів та засобів реабілітації інвалідів; на імпортні заку­півлі окремих товарів; послуги транспорту, що забезпечують соціально важливі перевезення, а також суб'єктам господа­рювання, які опинилися у кри-тичній соціально-економіч­ній або екологічній ситуації, з метою фінансування капіталь­них вкладень на рівні, необхідному для підтримання їх дія­льності, на цілі технічного розвитку, що дають знач-ний еко­номічний ефект, а також в інших випадках.

Конкретні підстави та порядок застосування засобів державної під­тримки суб'єктів господарювання визначаються законами України.

З метою створення сприятливих організаційних та економічних умов для розвитку підприємництва органи влади надають підпри­ємцям земельні ділянки, передають державне майно, необхідне для здійснення підприємницької діяльності; сприяють організації ма­теріально-технічного забезпечення та інформаційного обслугову­вання; стимулюють модернізацію технології, інноваційну діяль­ність, освоєння підприємцями нових видів продукції та послуг; надають підприємцям інші види допомоги.

Держава також сприяє розвитку малого підприємництва, ство­рює необхідні умови для цього: гарантує усім підприємцям незалеж­но від обраних ними організаційних форм підприємницької діяль­ності рівні права та рівні можливості для залучення і використання матеріально-технічних, фінансових, трудових, інформаційних, природних та інших ресурсів, а також недоторканість майна і за­безпечує захист їх майнових прав.

Підприємці при здійсненні своєї діяльності зобов'язані не завда­вати шкоди довкіллю, не порушувати прав і законних інтере­сів громадян і їх об'єднань, інших суб'єктів господарювання, уста­нов, організацій, прав місцевого самоврядування і держави.

За завдані шкоду і збитки підприємець несе майнову та іншу вста­новлену законом відповідальність.

40


Тема 2. Підприємництво як спосіб здійснення господарської діяльності

2.5. Державна реєстрація суб'єктів підприємницької діяльності

Однією з головних умов здійснення підприємницької діяль­ності є державна реєстрація підприємництва.

Державна реєстрація суб'єктів господарювання здійснюється від­повідно до ст. 58 Господарського кодексу України і детально регулю­ється Законом України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб — підприємців» від 15.05.2003 р.

Державна реєстрація юридичних осіб та фізичних осіб — підпри­ємців - засвідчення факту створення або припинення юридичної особи, засвідчення факту набуття або позбавлення статусу підпри­ємця фізичною особою, а також вчинення інших реєстраційних дій, шляхом внесення відповідних записів до Єдиного державного реєст­ру юридичних осіб та фізичних осіб — підприємців.

Державна реєстрація юридичних та фізичних осіб — підприємців проводиться державним реєстратором виключно у виконавчому ко­мітеті міської ради міста обласного значення або у районній, район­ній у містах Києві та Севастополі державній адміністрації за місце­знаходженням юридичної особи або за місцем проживання фізичної особи — підприємця.

Для державної реєстрації юридичної особи подають такі документи:

1)   заповнену реєстраційну картку на проведення державної ре­
єстрації юридичної особи;

2)   копію рішення засновників або уповноваженого ними органу
про створення юридичної особи у випадках, передбачених законом;

3) два примірники установчих документів;

4)   документ, що засвідчує внесення реєстраційного збору за про­
ведення державної реєстрації юридичної особи (10 неоподаткову­
ваних мінімумів доходів громадян).

Якщо проводилося резервування найменування юридичної особи, додатково подається довідка з Єдиного державного реєстру про резервування найменування юридичної особи.

У випадках, що передбачені законом, додатково подається копія рішення органів Антимонопольного комітету України або Кабінету Міністрів України про надання дозволу на узгоджені дії або на кон­центрацію суб'єктів господарювання.

41


ГОСПОДАРСЬКЕ ЗАКОНОДАВСТВО

У разі державної реєстрації юридичної особи, для якої законом встановлено вимоги щодо формування статутного фонду, додатково подається документ, що підтверджує внесення засновниками вкла­дів до статутного фонду юридичної особи в розмірі, який встановле­но законом.

У разі державної реєстрації відкритих акціонерних товариств до­датково подається звіт про проведення підписки на акції, який за­свідчено Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку України.

Якщо документи для проведення державної реєстрації подаються засновником або уповноваженою ним особою особисто, то держав­ному реєстратору додатково пред'являються паспорт і документ, що засвідчує його повноваження.

Строк державної реєстрації юридичної особи не повинен пере­вищувати 3-х робочих днів з дати надходження документів для про -ведення державної реєстрації юридичної особи (Господарським кодексом України передбачено більш тривалий строк державної ре­єстрації суб'єктів господарювання — 10 днів).

Державний реєстратор не пізніше наступного робочого дня з дати державної реєстрації юридичної особи зобов'язаний видати суб'єкту господарювання свідоцтво про його державну реєстрацію та пере­дати відповідним органам статистики, Державної податкової служ­би, Пенсійного фонду України, фондів соціального страхування повідомлення про проведення державної реєстрації юридичної осо­би із зазначенням номера і дати внесення відповідного запису до Єдиного державного реєстру, а також відомостей з реєстраційної картки на проведення державної реєстрації юридичної особи.

Свідоцтво про державну реєстрацію суб'єкта господарювання та копія документа, що підтверджує взяття його на облік в органах державної податкової служби, є підставою для відкриття рахунків в установах банків.

Згідно зі ст. 27 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб — підприємців» передбачені такі підстави відмови у державній реєстрації юридичної особи:

1) невідповідність відомостей, вказаних у реєстраційній картці на проведення державної реєстрації юридичної особи, відомостям, зазначеним у документах, що подані для проведення державної ре­єстрації юридичної особи;

42


Тема 2 Підприємництво як спосіб здійснення господарської діяльності

2) невідповідність установчих документів вимогам закону;

3) порушення порядку створення юридичної особи, який
встановлено законом, зокрема: наявність обмежень на обі­
ймання відповідних посад, встановлених законом щодо осіб,
які зазначені як посадові особи органу управління юридич­
ної особи;

4)    невідповідність відомостей про засновників (учасників) юри­
дичної особи відомостям щодо них, які містяться в Єдиному держав­
ному реєстрі;

5)    наявність обмежень щодо вчинення засновниками юридичної
особи або уповноваженою ними особою юридичних дій (забороня­
ється проведення державної реєстрації юридичної особи, засновни­
ком якої є юридична особа, щодо якої прийнято рішення про припи­
нення);

6)    наявність "в Єдиному державному реєстрі найменування, що
тотожне найменуванню юридичної особи, яка має намір зареєст­
руватися;

7)    використання у найменуванні юридичної особи повного чи
скороченого найменування органу державної влади або органу міс­
цевого самоврядування, або похідних від цих найменувань, або іс­
торичного державного найменування, перелік яких встановлюється
Кабінетом Міністрів України.

Господарські організації — юридичні особи мають право відкри­вати свої філії (відділення), представництва без створення юридич­ної особи. Відкриття вказаних підрозділів не потребує їх реєстрації.

Виконавчий орган юридичної особи зобов'язаний подати держа­вному реєстратору за місцезнаходженням юридичної особи запов­нену реєстраційну картку про створення відокремленого підрозді­лу та рішення органу управління юридичної особи про створення відокремленого підрозділу або повідомлення встановленого зразка про закриття відокремленого підрозділу.

Відомості про відокремлені підрозділи юридичної особи додають­ся до її реєстраційної справи та включаються до Єдиного державно­го реєстру.

Діяльність незареєстрованого суб'єкта господарювання, який підлягає державній реєстрації, забороняється. Доходи, одержані таким суб'єктом, стягуються до Державного бюджету України у встановленому законом порядку.

43


ГОСПОДАРСЬКЕ ЗАКОНОДАВСТВО

Зміни до установчих документів юридичної особи, а також зміна прізвища та/або імені та/або по батькові або місця проживання фі­зичної особи — підприємця підлягають обов'язковій державній ре­єстрації шляхом внесення відповідних змін до записів Єдиного дер­жавного реєстру (згідно з п. З ст. 4 Закону України «Про держав-ну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб — підприємців»).

Пунктом 14 ст. 58 Господарського кодексу України передбачена перереєстрація суб'єкта господарювання у разі зміни форми влас­ності, на якій заснований даний суб'єкт, організаційної форми гос­подарювання, найменування суб'єкта господарювання; вона здійс­нюється в порядку, встановленому для його реєстрації. Проте Закон України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб — підприємців» не передбачає такої процедури: при внесенні змін до установчих документів незалежно від їх характеру проводиться держа­вна реєстрація змін доустановчих документів юридичної особи, яка по­требує надання певних документів (ст. 29 Закону).

Якщо зміна відомостей про юридичну особу не пов'язана зі зміна­ми до установчих документів юридичної особи або не підлягає дер­жавній реєстрації, виконавчий орган юридичної особи зобов'язаний подати державному реєстратору за місцезнаходженням реєстрацій­ної справи юридичної особи заповнену реєстраційну картку про вне­сення змін у відомості про юридичну особу, які містяться в Єдиному державному реєстрі (ст. 19 Закону).

Згідно із п. 7 ст. 19 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб — підприємців» юридична особа щорічно, починаючи з наступного року з дати її державної реєстра­ції, протягом 1 місяця зобов'язана надавати державному реєстратору реєстраційну картку встановленого зразка про підтвердження відо­мостей про юридичну особу.

Якщо реєстраційна картка про підтвердження відомостей про юри­дичну особу не була надана юридичною особою в установле­ний строк, державний реєстратор зобов'язаний у 10-денний строк направити рекомендованим листом юридичній особі повідомлення про необхідність подання реєстраційної картки про підтвердження відомостей про юридичну особу.

У разі повернення до державного реєстратора рекомендова­ного листа з відміткою відділення зв'язку про відсутність юри­дичної особи за вказаною адресою або неподання юридичною особою протягом місяця з дати направлення їй повідомлення реєстра­ційної картки державний реєстратор повинен внести до Єдиного дер-

44


Тема 2 Підприємництво як спосіб здійснення господарської діяльності

жавного реєстру запис про відсутність юридичної особи за її місцезна­ходженням або запис про відсутність підтвердження відомостей про юридичну особу.

Фізичні особи, які мають намір здійснювати підприємницьку дія­льність без створення юридичної особи, для проведення державної реєстрації подають:

1) заповнену реєстраційну картку на проведення державної реєст­
рації фізичної особи - підприємця;

2)  копію довідки про включення заявника до Державного реєстру
фізичних осіб — платників податків та інших обов'язкових платежів;

3)  документ, що підтверджує внесення плати за державну реєстра­
цію (2 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян).

Підставами відмови у державній реєстрації фізичної особи мо­жуть бути:

1)  невідповідність відомостей, вказаних у реєстраційній картці на
проведення державної реєстрації фізичної особи — підприємця, відо­
мостям , зазначеним у документах, що подані для проведення держа­
вної реєстрації;

2)   наявність обмежень займатись підприємницькою діяльністю,
які встановлених законом, щодо фізичної особи, яка має намір стати
підприємцем;

3)   наявність в Єдиному державному реєстрі запису про те, що за­
явник є підприємцем.

Відмова в державній реєстрації юридичної або фізичної особи може бути оскаржена в судовому порядку.

Підставами проведення державної реєстрації припинення юридич­ної особи є:

® реорганізація (злиття, приєднання, поділ, перетворення);

$> ліквідація за рішенням, прийнятим засновниками юридичної особи;

<§> за рішенням органу державної влади, прийнятим у випадках, передбачених законом;

<#> за рішенням суду у таких випадках:

1)   визнання недійсним запису про проведення державної реєстра­
ції через порушення закону, допущені при створенні юридичної осо­
би, які не можна усунути;

2)   провадження юридичною особою діяльності, що суперечить
установчим документам, або такої, що заборонена законом;

3)   невідповідності мінімального розміру статутного фонду юриди­
чної особи вимогам закону;

45


ГОСПОДАРСЬКЕ ЗАКОНОДАВСТВО

4)   неподання протягом року органам державної податкової служ­
би податкових декларацій, документів фінансової звітності відпові­
дно до закону;

5)   наявності в Єдиному державному реєстрі запису про відсутність
юридичної особи за вказаним її місцезнаходженням;

6)   банкрутства.

Юридична особа є такою, що припинилася, з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію при­пинення юридичної особи.

Підставами проведення державної реєстрації припинення підпри­ємницької діяльності фізичної особи - підприємця є:

1)   прийняття фізичною особою — підприємцем рішення про при­
пинення підприємницької діяльності;

2)   смерті фізичної особи - підприємця;

3)   постановления судового рішення про оголошення фізичної осо­
би померлою або визнання безвісно відсутньою;

4)   постановления судового рішення про визнання фізичної особи,
яка є підприємцем, недієздатною або про обмеження її цивільної діє­
здатності;

5)   постановления судового рішення про припинення підприємни­
цької діяльності фізичної особи - підприємця:

<^ визнання фізичної особи — підприємця банкрутом;

^> провадження нею підприємницької діяльності, що заборонена законом;

^> неподання протягом року органам державної податкової служ­би податкових декларацій, документів фінансової звітності відпові­дно до закону.

Фізична особа позбавляється статусу підприємця з дати вне­сення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичної особи — підприємця.

Від припинення державної реєстрації, яке передбачає позбавлен­ня статусу юридичної особи чи статусу підприємця, слід відрізняти припинення підприємницької діяльності.

Відповідно до ст. 51 Господарського кодексу України підприємни­цька діяльність припиняється:

1)   з власної ініціативи підприємця;

2) у разі закінчення строку дії ліцензії;

3)у разі припинення існування підприємця;

4) на підставі рішення суду у випадках, передбачених законами.

46


Тема З Правове становище підприємств

3.1. Поняття і види підприємств

Відповідно до ст. 62 Господарського кодексу України підпри­ємство — самостійний суб'єкт господарювання, створений компетен­тним органом державної влади, органом місцевого самоврядування або іншими суб'єктами для задоволення суспільних та особистих по­треб шляхом систематичного здійснення виробничої, науково-дослід­ної, торговельної та іншої господарської діяльності.

Підприємства можуть створюватись як для здійснення підприєм­ництва, так і для некомерційної господарської діяльності.

Підприємство, якщо законом не встановлене інше, діє на основі статуту. Підприємство не має у своєму складі інших юридичних осіб.

Підприємство є юридичною особою, має відокремлене майно, самостійний баланс, рахунки в установах банків, печатку зі своїм найменуванням та ідентифікаційним кодом.

Найменування юридичної особи повинно містити у собі інформа­цію про організаційно-правову форму та про характер її діяльності.

Статтею 63 Господарського кодексу України закріплено класи­фікацію підприємств за формами власності, способом утворення, кількістю працюючих та обсягом валового доходу від реаліза­ції продукції протягом року.

/. Види підприємств залежно від форм власності:

<§> приватне підприємство, що діє на основі приватної власності громадян чи суб'єкта господарювання (юридичної особи);

Щ> підприємство, що діє на основі колективної власності, напри­клад: виробничі кооперативи, підприємства споживчої кооперації, підприємства громадських та релігійних організацій та ін.;

^ комунальне підприємство, що діє на основі комунальної влас­ності територіальної громади;

<§> державне підприємство, що діє на основі державної власності;

® підприємство, засноване на змішаній формі власності (на базі об'єднання майна різних форм власності).

47


ГОСПОДАРСЬКЕ ЗАКОНОДАВСТВО

Якщо в статутному фонді підприємства іноземні інвестиції стано­влять не менше як 10%, воно визнається підприємством з інозем-ними інвестиціями. Підприємство, у статутному фонді якого іноземні ін­вестиції становлять 100%, вважається іноземним підприємством.

2. Види підприємств залежно від способу утворення (заснування) та формування статутного фонду:

унітарні — створюються одним засновником (наприклад, дер­жавні, комунальні підприємства, засновані на власності об'єднан­ня громадян, релігійної організації або на приватній власності засновника);

державні комерційні підприємства — діють на основі статуту на принципах підприємництва і несуть відповідальність за наслідки своєї діяльності усім належним їм на правах господарського відан­ня майном;

державні казенні підприємства — створюються за рішенням Кабі­нету Міністрів України у галузях народного господарства, в яких:

Ф законом дозволено здійснення господарської діяльності лише державним підприємствам;

ф основним (понад 50%) споживачем продукції (робіт, послуг) виступає держава;

<§> за умовами господарювання неможлива вільна конкуренція товаровиробників чи споживачів;

^ переважає (понад 50%) виробництво суспільно необхідної про­дукції (робіт, послуг), яке за своїми умовами і характером потреб, що ним задовольняються, як правило, не може бути рентабельним;

<§> приватизація майнових комплексів державних підприємств за­боронена законом;

комунальні комерційні підприємства - утворюються компетент­ним органом місцевого самоврядування, майно закріплюється на праві господарського відання;

комунальні некомерційні підприємства — майно закріплюється на праві оперативного управління;

корпоративні — утворюються двома або більше засновниками, наприклад, кооперативні підприємства, підприємства, що ство­рюються у формі господарського товариства, а також інші під­приємства, у тому числі засновані на приватній власності двох або більше осіб.

48


Тема 3. Правове становище підприємств

3. Види підприємств залежно від кількості працюючих та обсягу валового доходу від реалізації продукції протягом року:

малі — середньооблікова кількість працюючих за звітний (фінан­совий) рік не перевищує 50 осіб, а обсяг валового доходу за цей пері­од не перевищує суми, еквівалентної 500 тис. евро;

великі—середньооблікова кількість працюючих перевищує 1000 осіб, а обсяг валового доходу на рік перевищує суму, еквівалентну 5 млн евро;

середні — усі інші підприємства.

Підприємство має право створювати філії, представництва, від­ділення та інші відокремлені підрозділи, погоджуючи питання про розміщення таких підрозділів з відповідними органами місцевого самоврядування в установленому законодавством порядку. Такі ві­докремлені підрозділи не мають статусу юридичної особи і діють на основі положення про них, затвердженого підприємством.

3.2. Порядок створення та установчі документи підприємств

Під створенням підприємства слід розуміти врегульовані пра­вом умови фактичного виникнення та легітимації підприємства в ста­тусі правового господарюючого суб'єкта, суб'єкта права.

Суб'єкт господарювання може бути утворений згідно з рішенням:

<& власника (власників) майна або уповноваженого ним (ними) органу;

<$> шляхом реорганізації (злиття, приєднання, виділення, поділу, перетворення) діючого (діючих) суб'єкта господарювання;

^> шляхом примусового поділу (виділення) діючого суб'єкта госпо­дарювання за розпорядженням антимонопольних органів відповідно до антимонопольно-конкурентного законодавства України.

Установчі документи підприємства — комплект документів вста­новленої законом форми, згідно з якими підприємство утворюєть­ся та діє як суб'єкт права.

Установчими документами суб'єкта господарювання згідно зі ст. 57 Господарського кодексу України є рішення про його утворення або засновницький договір, а у випадках, передбачених законом,— статут (положення) суб'єкта господарювання.

49


ГОСПОДАРСЬКЕ ЗАКОНОДАВСТВО

У засновницькому договорі засновники зобов'язуються утворити суб'єкт господарювання, визначають порядок спільної діяльності щодо його утворення, умови передачі йому свого майна, порядок роз­поділу прибутків і збитків, управління діяльністю суб'єкта господа­рювання та участі в ньому засновників, порядок вибуття та входження нових засновників, інші умови діяльності суб'єкта господарюван­ня, що передбачені законом, а також порядок його реорганізації та ліквідації відповідно до закону.

Статут суб'єкта господарювання повинен містити відомості про його найменування і місцезнаходження, мету і предмет діяльності, розмір і порядок утворення статутного та інших фондів, порядок розподілу прибутків і збитків, про органи управління і контролю, їх компетенцію, про умови реорганізації та ліквідації суб'єкта гос­подарювання, а також інші відомості.

Положенням визначається господарська компетенція органів державної влади, органів місцевого самоврядування чи інших суб'єктів у випадках, визначених законом.

За підприємством закріплюється майно, яке становлять вироб­ничі і невиробничі фонди, а також інші цінності, вартість яких ві­дображається в самостійному балансі підприємства.

Джерелами формування майна підприємства є:

<^ грошові та матеріальні внески засновників;

^ доходи, одержані від реалізації продукції, послуг, інших видів господарської діяльності;

<^ доходи від цінних паперів;

<§> кредити банків та інших кредиторів;

^ капітальні вкладення і дотації з бюджетів;

<^ майно, придбане в інших суб'єктів господарювання, органі­зацій та громадян у встановленому законодавством порядку;

<^ інші джерела, не заборонені законодавством України.

Статутний фонд підприємства є майновою гарантією його ста­більності як суб'єкта господарювання. Але формування статут­ного фонду (статутного чи складеного капіталу) не є обов'язко­вим для всіх юридичних осіб, якщо інше не передбачено чинним законодавством. Деякі випадки, коли юридичні особи зобов'яза­ні формувати статутний фонд та його мінімальний розмір, наведе­ні у табл. 3.1.

50


Тема 3. Правове становище підприємств

Таблиця 3.1 Випадки обов'язкового формування статутного фонду

 

Вид юридичної особи

Підстава

Мінімальний розмір статутного фонду

1

2

3

Акціонерні товариства

Частина 4 ст. 24 Зако­ну України «Про гос­подарські товариства»

1250 мінімальних заробітних плат

Товариства з об­меженою відпові­дальністю

Частина 1 ст. 52 Зако­ну України «Про гос­подарські товариства»

100 мінімальних заро­бітних плат

Товариства з до­датковою відпові­дальністю

Частина 1 ст. 52, ч. 3 ст. 65 Закону України «Про господарські товариства»

100 мінімальних заробітних плат

Банківські установи: 1) місцеві коопе­ративні банки 2) комерційні бан­ки, які здійснюють діяльність на тери­торії однієї області 3) банки, які здій­снюють діяльність на території всієї України

Стаття 31 Закону України «Про банки і банківську діяльність»

1) 1 млн евро 2) 3 млн евро

3) 5 млн евро

Страхові компанії: 1) страховики, які займаються видами страхування інши­ми, ніж страхуван­ня життя 2) страховики, які займаються стра­хуванням життя

Частина 5 ст. ЗО Закону України «Про страхування»

1) 1 млн евро 2) 1,5 млн евро

51


ГОСПОДАРСЬКЕ ЗАКОНОДАВСТВО

Закінчення табл. 3.1

 

1

2

3

Торговці цінними паперами: 1)дпя отримання дозволу на здій­снення усіх або окремих (крім ко­місійної) видів діяльності 2) для отримання дозволу на здій­снення комісійної діяльності щодо цінних паперів

Частина 2 ст. 27 Зако­ну України «Про цінні папери і фондову біржу»

1) 1000 неоподатко­вуваних мінімумів до­ходів громадян

2) 200 неоподаткову­ваних мінімумів дохо­дів громадян

Фондові біржі

Частина 2 ст. 33 Закону України «Про цінні папери і фондову біржу»

10 000 неоподаткову­ваних мінімумів дохо­дів громадян

Інвестиційні фонди

Пункт 7 Положення про інвестиційні фонди та інвестиційні компанії

2000 мінімальних заробітних плат

3.3. Припинення діяльності підприємства

Загальні підстави припинення діяльності підприємств усіх ви­дів визначені ст. 59 Господарського кодексу України. У разі банк­рутства підприємства правовідносини припинення його діяльно-сті регулюються Законом України «Про відновлення платоспроможно­сті боржника або визнання його банкрутом».

Припинення діяльності підприємства здійснюється шляхом:

ф реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення);

Ф ліквідації:

а) за рішенням власника (власників) чи уповноважених ним органів, за рішенням інших осіб — засновників суб'єкта господа­рювання чи їх правонаступників;

52


Тема 3. Правове становище підприємств

б)     у зв'язку із закінченням строку, на який воно створювалося, чи
у разі досягнення мети, заради якої його було створено;

в) за рішенням суду;

г) у разі визнання його в установленому порядку банкрутом;

д) у разі скасування його державної реєстрації у випадках, перед­
бачених законом.

Скасування державної реєстрації позбавляє підприємство ста­тусу юридичної особи і є підставою для вилучення його з Єдиного державного реєстру. Підприємство вважається ліквідованим з дня внесення до Єдиного державного реєстру запису про припинення його діяльності. Такий запис вноситься після затвердження лікві­даційного балансу.

Ліквідація підприємства здійснюється ліквідаційною комісією, яка утворюється власником майна суб'єкта господарювання чи його представниками.

Орган, який прийняв рішення про ліквідацію суб'єкта господа­рювання, встановлює порядок та визначає строки проведення лік­відації, а також строк для заяви претензій кредиторами, що не може бути меншим ніж 2 місяці з дня оголошення про ліквідацію.

Ліквідаційна комісія або інший орган, який проводить ліквіда­цію підприємства, вміщує у спеціальному додатку до газети «Урядо­вий кур'єр» та/або офіційному друкованому виданні органу держав­ної влади чи органу місцевого самоврядування за місцезнахо­дженням суб'єкта господарювання повідомлення про його лі­квідацію та про порядок і строки заяви кредиторами претензій, а яв­них (відомих) кредиторів повідомляє персонально у письмовій формі.

Одночасно ліквідаційна комісія вживає необхідних заходів щодо стягнення дебіторської заборгованості підприємства, яке ліквіду­ється, та виявлення вимог кредиторів з письмовим повідомленням кожного з них про ліквідацію суб'єкта господарювання.

Ліквідаційна комісія оцінює наявне майно суб'єкта господарю­вання, який ліквідується, і розраховується з кредиторами, складає ліквідаційний баланс та подає його власнику або органу, який при­значив ліквідаційну комісію.

Претензії кредиторів до підприємства, що ліквідується, задоволь­няються з майна цього суб'єкта, якщо інше не передбачено Госпо­дарським кодексом України та іншими законами. Однак майна для

53


ГОСПОДАРСЬКЕ ЗАКОНОДАВСТВО

задоволення претензій усіх кредиторів може не вистачити (презумп­ція недостатності майна), тому діє загальне правило черговості задо­волення боргів підприємством-боржником, що ліквідується.

Черговість та порядок задоволення вимог кредиторів визначають­ся відповідно до закону.

Так, ст. 111 Цивільного кодексу України (далі — ЦКУ) передба­чена така черговість задоволення вимог кредиторів платоспромо­жної юридичної особи:

у першу чергу задовольняються вимоги щодо відшкодування шко­ди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, та вимоги кредиторів, забезпечені заставою чи іншим способом;

у другу чергу задовольняються вимоги працівників, пов'язані з трудовими відносинами, вимоги автора про плату за використан­ня результатів його інтелектуальної, творчої діяльності;

у третю чергу задовольняються вимоги щодо податків, зборів (обов'язкових платежів);

у четверту чергу задовольняються всі інші вимоги.

Вимога однієї черги задовольняються пропорційно сумі вимог, що належать кожному кредитору цієї черги.

Претензії, що не задоволені через відсутність майна суб'єкта гос­подарювання, претензії, які не визнані ліквідаційною комісією, якщо їх заявники у місячний термін після одержання повід­омлення про повне або часткове відхилення претензії не зве­рнуться до суду з відповідним позовом, а також претензії, у задово­ленні яких за рішенням суду кредиторові відмовлено, вважаються погашеними. Майно, що залишилося після задоволення претензій кредиторів, використовується за вказівкою власника.

3.4. Об'єднання підприємств

Об'єднання підприємств — господарська організація, утворе­на у складі двох або більше підприємств з метою координації їх ви­робничої, наукової та іншої діяльності для вирішення спільних еко­номічних і соціальних завдань.

Об'єднання підприємств є юридичною особою. Існують такі види об'єднань підприємств:

54


Тема 3. Правове становище підприємств

1. Залежно від порядку заснування об'єднання підприємств можна
виділити:

господарські об'єднання - об'єднання підприємств, утворе­ні за ініціативою підприємств незалежно від їх виду, які на добровільних засадах об'єднали свою господарську діяльність;

державні чи комунальні господарські об'єднання — об'єднання під­приємств, утворені державними (комунальними) підприємствами за рішенням Кабінету Міністрів України, міністерств, компетент­них органів місцевого самоврядування, як правило, у формі кор­порацій або концернів незалежно від найменування об'єднання (комбінат, трест тощо).

2. Залежно від організаційно-правових форм об'єднань підприємств:
асоціація
— договірне об'єднання, створене з метою постійної

координації господарської діяльності підприємств, що об'єдна­лися, шляхом централізації однієї або кількох виробничих та управлінських функцій, розвитку спеціалізації та кооперації ви­робництва, організації спільних виробництв на основі об'єднан­ня учасниками фінансових і матеріальних ресурсів для задово­лення переважно господарських потреб учасників асоціації. Асо­ціація не має права втручатися у господарську діяльність підпри­ємств — учасників асоціації;

корпорація — договірне об'єднання, створене на основі по­єднання виробничих, наукових і комерційних інтересів під­приємств, що об'єдналися, з делегуванням ними окремих повнова­жень централізованого регулювання діяльності кожного з учасників органам управління корпорації;

консорціум — тимчасове статутне об'єднання підприємств для до­сягнення його учасниками певної спільної господарської мети (на­приклад, для реалізації цільових програм, науково-технічних і буді­вельних проектів тощо). У разі досягнення мети його створення кон­сорціум припиняє свою діяльність;

концерн — статутне об'єднання підприємств, а також інших орга­нізацій, на основі їх фінансової залежності від одного або групи учасників об'єднання, з централізацією функцій науково-технічного і виробничого розвитку, інвестиційної, фінансової, зовнішньо-еконо-мічної та іншої діяльності. Учасники концерну наділяють його час­тиною своїх повноважень, у тому числі правом представляти їх інте-

55


ГОСПОДАРСЬКЕ ЗАКОНОДАВСТВО

реси у відносинах з органами влади, іншими підприємствами та ор­ганізаціями. Учасники концерну не можуть бути одночасно учасни­ками іншого концерну.

Відповідно до Закону України «Про промислово-фінансові групи в Україні» від 21.11.1995 р. в Україні створюються про-мислово-фінансові групи (ФПГ).

Промислово-фінансова група - об'єднання, яке створюється за рішенням Кабінету Міністрів України на певний строк з метою реалізації державних програм розвитку пріоритетних галузей ви­робництва і структурної перебудови економіки України, включаючи програми згідно з міжнародними договорами України, а також з ме­тою виробництва кінцевої продукції.

У складі промислово-фінансової групи визначається головне під­приємство, яке має виключне право діяти від її мені як учасника господарських відносин.

Головне підприємство ПФГ — підприємство, яке виробляє кін­цеву продукцію ПФГ, здійснює її збут, сплачує податки в Україні, офіційно представляє інтереси ПФГ в Україні та за її межами.

Головне підприємство та учасники ПФГ зберігають статус юри­дичної особи, а також незалежність у здійсненні виробничої, гос­подарської і фінансової діяльності відповідно до Закону України «Про промислово-фінансові групи в Україні» та укладеної Гене-ральної угоди про сумісну діяльність.

Головним підприємством ПФГ не можуть бути торговельне під­приємство, транспортне підприємство, підприємство в сфері громад­ського харчування, побутового обслуговування, матеріально-техні­чного постачання, банк, фінансово-кредитна установа.

Створення ПФГ забороняється у сфері торгівлі, громадського ха­рчування, побутового обслуговування населення, матеріально-тех­нічного постачання, транспортних послуг.

Кабінет Міністрів України приймає до розгляду проекти ство­рення ПФГ за умови, що розрахунковий обсяг реалізації кінцевої продукції ПФГ буде еквівалентним сумі 100 млн дол. США за рік починаючи з другого року після створення ПФГ.

Промислово-фінансова група не є юридичною особою і не підля­гає державній реєстрації як суб'єкт господарювання. Порядок утво­рення та інші питання діяльності промислово-фінансових груп ви-

56


Тема 3. Правове становище підприємств

значаються Законом України «Про промислово-фінансові групи в Україні»;

холдингова компанія суб' єкт господарювання, що володіє конт­рольним пакетом акцій дочірнього підприємства (підприємств). Між холдинговою компанією та її дочірніми підприємствами встанов­люються відносини контролю — підпорядкування;

інші форми об'єднання інтересів підприємств (спілки, асоціації підприємців тощо), не передбачені ст. 120 Господарського кодексу України.

57


Тема 4

Правовий статус господарських товариств

4.1. Поняття і правові основи діяльності господарських товариств

Правове становище господарських товариств визначається Господарським кодексом України, Цивільним кодексом України, а також Законом України «Про господарські товариства».

Господарські товариства - підприємства або інші суб'єкти гос­подарювання, створені юридичними особами та/або громадянами шляхом об'єднання їх майна й участі у підприємницькій діяльнос­ті товариства з метою одержання прибутку.

Господарські товариства є юридичними особами.

Господарське товариство, крім повного і командитного това­риств, може бути створене однією особою, що стає його єдиним учасником.

Засновниками і учасниками товариства можуть бути суб'єкти господарювання, інші учасники господарських відносин, а також громадяни, які не є суб'єктами господарювання.

Установчі документи господарського товариства повинні містити відомості про вид товариства, предмет і цілі його діяльності, склад засновників та учасників, склад і компетенцію органів това­риства та порядок прийняття ними рішень, включаючи перелік пи­тань, у яких необхідна одностайність або кваліфікована більшість голосів, інші відомості.

Найменування господарського товариства повинно містити за­значення виду товариства, для повних і командитних товариств — прізвища (найменування) учасників товариства, які несуть додат­кову відповідальність за зобов'язаннями товариства усім своїм май­ном, а також інші необхідні відомості.

Учасники господарського товариства мають право:

<& брати участь в управлінні справами товариства в порядку, ви­значеному в установчих документах;

58


Тема 4 Правовий статус господарських товариств

<$> брати участь у розподілі прибутку товариства та одержувати його частку (дивіденди);

ф одержувати інформацію про діяльність товариства;

ф вийти в передбаченому установчими документами порядку зі складу товариства та ін.

Учасники господарського товариства зобов'язані:

ф додержуватися вимог установчих документів товариства, ви­конувати рішення його органів управління;

ф робити внески (сплачувати за акції) у розмірі, порядку та кош­тами (засобами), що передбачені установчими документами.

Внесками учасників та засновників господарського товариства можуть бути будинки, споруди, обладнання та інші матеріальні цін­ності, цінні папери, права користування землею, водою та іншими природними ресурсами, будинками, спорудами, а також інші май­нові права (включаючи майнові права на об'єкти інтелектуальної власності), кошти, у тому числі в іноземній валюті.

Забороняється використовувати для формування статутного фонду товариства бюджетні кошти, кошти, одержані в кредит і під заставу.

Сума вкладів засновників та учасників господарського товари­ства становить статутний фонд товариства.

У господарському товаристві створюється резервний (страховий) фонд у розмірі, передбаченому установчими документами, але не менше як25% статутного фонду, атакожінші фонди. Розмір щоріч­них відрахувань до резервного (страхового) фонду встановлюється установчими документами, але не може бути менше ніж 5% суми прибу­тку товариства

Господарське товариство є власником:

<#> майна, переданого йому у власність засновниками і учасни­ками як внески;

ф продукції, виробленої в результаті господарської діяльності товариства;

ф доходів, одержаних від господарської діяльності товариства;

Ф іншого майна, придбаного на підставах, не заборонених за­коном.

Управління діяльністю господарського товариства здійснюють його органи та посадові особи, склад і порядок обрання (призначен-

59


ГОСПОДАРСЬКЕ ЗАКОНОДАВСТВО

ня) яких визначаються залежно від виду товариства, а у визначених законом випадках — учасники товариства.

Посадовими особами товариства визнаються голова та члени ви­конавчого органу, голова ревізійної комісії (ревізор), а у разі ство­рення ради товариства (спостережної ради) - голова і члени цієї ради.

Посадовими особами господарського товариства не можуть бути особи, службову або іншу діяльність яких визнано Конституцією України та законом несумісною із перебуванням на цих посадах, а також особи, яким перебування на відповідних посадах заборо­нене рішенням суду.

Види господарських товариств:

ф акціонерне товариство    л

Ф товариство з обмеженою

відповідальністю                І    установчий документ -

ВІДПОВІДаЛЬНІСТЮ                                   Ч.                             ,        „. t-~ts\t\

«                                            Г    статут (ст. 82 ГКУ)

Ф товариство з додатковою

відповідальністю                                                        І

Л                                                      <     установчий документ —

ф повне товариство                          1                           

Л                                                            У    засновницький договір

<#> командитне товариство                    j     /    ю ГКУ>

4.2. Особливості правового статусу акціонерного товариства

Акціонерне товариство - це господарське товариство, яке має статутний фонд, поділений на визначену кількість акцій однакової номінальної вартості, і несе відповідальність за зобов'язаннями тіль­ки майном товариства, а акціонери несуть ризик збитків, пов'яза­них із діяльністю товариства, у межах вартості належних їм акцій.

Види акціонерних товариств:

відкриті — акції, яких можуть розповсюджуватися шляхом від­критої підписки та купівлі-продажу на біржах. Акціонери відкри­того товариства можуть відчужувати належні їм акції без згоди ін­ших акціонерів товариства;

закриті — акції, яких розподіляються між засновниками або серед заздалегідь визначеного кола осіб і не можуть розповсюджуватися шляхом підписки, купуватися та продаватися на біржі.

60


Тема 4. Правовий статус господарських товариств

Акціонери закритого акціонерного товариства мають переважне право на придбання акцій, що продаються іншими акціонерами товариства.

Засновниками акціонерного товариства є особи, які вико­нують передбачені законодавством дії щодо заснування това­риства. Вони несуть відповідальність як перед тими, хто під­писався на акції, так і перед третіми особами за зобов'язан­нями, що виникли до реєстрації товариства.

Учасниками акціонерного товариства є особи, які виконують обов'язки власників акцій перед товариством засновників та акціо­нерів перед акціонерним товариством.

Етапи створення акціонерного товариства:

1.     Засновники акціонерного товариства укладають між собою
угоду, яка визначає порядок здійснення ними спільної діяльності
по створенню акціонерного товариства, відповідальність перед осо­
бами, що підписалися на акції, і третіми особами. У випадку, якщо
у створенні товариства беруть участь громадяни, договір має бути
посвідчений нотаріально. Засновники несуть солідарну відпові­
дальність за зобов'язаннями, що виникли відповідно до установ­
чого договору.

2.     Опублікування засновниками відкритого акціонерного това­
риства інформації про випуск акцій.

3.     Проведення відкритої підписки на акції, яка організується за­
сновниками. Строк відкритої підписки на акції не може перевищу­
вати 6 місяців. Особи, які бажають придбати акції, повинні внести
на рахунок засновників не менше 10% вартості акцій, на які вони
підписалися, після чого засновники передають їм письмове зобов'я­
зання про продаж відповідної кількості акцій. Якщо не вдалося по­
крити підпискою 60% акцій, акціонерне товариство вважається не-
заснованим. Засновники в будь-якому випадку зобов'язані бути де­
ржателями акцій на суму не менш як 25% статутного фон-ду і стро­
ком не менше 2-х років.

В акціонерному товаристві закритого типу акції розподіляються між засновниками.

4. Проведення установчих зборів, які повинні провести засновни­
ки не пізніше 2-х місяців з моменту закінчення підписки на акції.
Пропуск строку може призвести до нестворення товариства,
і особи, які підписалися на акції, мають право після цього строку
вимагати повернення сплаченої ними частки вартості акцій.

61


ГОСПОДАРСЬКЕ ЗАКОНОДАВСТВО

Установчі збори — це орган, до компетенції якого входить створен­ня товариства. Правомочними визнаються збори за участю осіб, які підписалися більш як на 60% акцій, на які проведено підписку. Якщо через відсутність кворуму установчі збори не відбулися, протягом 2-хтижнів скликаються повторні збори, але для заснування товарист­ва на них має бути кворум. Якщо і при повторному скликанні уста­новчих зборів не буде забезпечено кворуму, акціонерне товариство вважається таким, що не відбулося.

Установчі збори здійснюють юридичні акти щодо створення то­вариства шляхом голосування за принципом «одна акція -один голос»:

ф прийняття рішення про створення акціонерного товариства;

ф затвердження статуту товариства;

Ф обрання ради акціонерного товариства (спостережної ради), виконавчого (правління) та контролюючого (ревізійна комісія) органів;

ф прийняття рішення про створення дочірніх підприємств, пред­ставництв;

Ф надання пільг засновникам за рахунок акціонерного товариства

Ці рішення повинні бути прийняті кваліфікованою більшістю (3/4) голосів присутніх на установчих зборах осіб, які підписалися на акції.

Установчі збори також вирішують такі питання:

ф приймають або відхиляють пропозицію про підписку на ак­ції, що перевищує кількість акцій, на які було оголошено підписку;

Ф зменшують розмір статутного фонду у випадках, коли у вста­новлений термін підпискою на акції покрита не вся необхідна сума, вказана в повідомленні;

Ф затверджують оцінки вкладів у натуральній формі;

ф вирішують питання про схвалення угод, укладених засновни­ками до створення акціонерного товариства тощо.

Ці рішення приймаються простою більшістю голосів.

5. Державна реєстрація акціонерного товариства здійснюється в порядку, передбаченому ст. 58 Господарського кодексу України.

Всі акціонери у строки, встановлені установчими зборами, але не пізніше року після реєстрації акціонерного товариства, зобов'я­зані сплатити повну вартість акцій. У разі несплати у встановле-

62


Тема 4. Правовий статус господарських товариств


і


ний строк акціонер сплачує за час прострочення 10% річних від суми простроченого платежу. При несплаті протягом 3-х місяців після встановленого строку платежу акціонерне товариство має право реалізувати ці акції.

Загальний розмір статутного фонду акціонерного товарист­ва, а також номінальна вартість та кількість акцій визначаються заснов-никами відповідно до мети і предмета діяльності. Однак він повинен бути не менше ніж сума, еквівалентна 1250 мінімальним заробітним платам.

Збільшення статутного фонду можливе лише за умови повної оплати акціонерами усіх раніше випущених акцій шляхом:

ф додаткової підписки на акції;

ф збільшення номінальної вартості вже випущених акцій;

Ф обміну облігацій на акції.

Зменшення статутного фонду можливе шляхом:

ф зменшення номінальної вартості випущених акцій;

ф зменшення кількості акцій шляхом викупу частини акцій у їх власників з метою анулювання цих акцій.

Зменшення статутного фонду неможливе за наявності запере­чень кредиторів.

Крім резервного фонду, в акціонерному товаристві обов'язково створюється фонд сплати дивідендів, що формується з чистого при­бутку товариства.

4.3. Правовий режим акцій

Правовий режим акцій регулює Закон України «Про цінні па­пери і фондову біржу».

Акція — цінний папір без установленого строку обігу, що засвід­чує пайову участь у статутному фонді акціонерного товариства, під­тверджує членство в акціонерному товаристві та право на участь в управлінні ним, дає право його власникові на одержання частини прибутку у вигляді дивіденду, а також на участь у розподілі майна при ліквідації акціонерного товариства.

За ознакою класу закон визначає:

Ф привілейовані акції;

ф прості акції.

63


ГОСПОДАРСЬКЕ ЗАКОНОДАВСТВО

Привілейовані акції— це акції з пільговими правами майнової уча­сті. Конкретні права привілейованих акціонерів визначають загаль­ні збори акціонерного товариства. Опис таких прав міститься в ста­туті товариства.

Привілеями насамперед є:

1)     переваги на одержання дивідендів: річний розмір дивіденду
фіксується в процентах до номінальної вартості акції і виплачуєть­
ся незалежно від річного прибутку товариства. Якщо прибутку не
вистачає, дивіденд виплачується з резервного фонду, а не лише з
фонду дивідендів;

2)  доплата її власнику у разі, якщо розмір дивіденду на приві­
лейовану акцію виявиться нижчим від дивіденду на просту акцію;

3)     пріоритетна участь власника привілейованої акції в розподілі
ліквідних активів товариства, яке припиняє свою діяльність.

Оскільки власники привілейованих акцій ризикують як підпри­ємці менше, ніж власники простих акцій, то вони мають обмежені управлінські права. За загальним правилом привілейовані акціоне­ри не мають права на участь в управлінні товариством, але статутом може визначатися коло питання, у вирішенні яких бере участь і ця категорія акціонерів.

Згідно зі ст. 4 Закону України «Про цінні папери і фондову біржу» випуск привілейованих акцій не повинен перевищувати суми, яка становить 10% статутного фонду акціонерного товариства. Згідно зі ст. 158 Цивільного кодексу України ці межі становлять 25%.

Прості акції надають право на отримання дивідендів в залежно­сті від річних результатів фінансово-господарської діяльності то­вариства, а також право на участь в управлінні.

Залежно від передбачених статутами обмежень прав відчуження (трансферту) виділяють:

іменні акції — обіг, яких іменних акцій фіксується у реєстрі влас­ників іменних цінних паперів, що ведеться товариством. Реєстрації підлягає і передача (трансферт) акцій іншим особам, тобто перехід прав участі;

акції на пред'явника — обертаються вільно, тобто без індосамент-них процедур. Акціонерне товариство фіксує в книзі реєстрації за­гальну кількість акцій на пред'явника.

64


Тема 4 Правовий статус господарських товариств

4.4. Правовий режим дивідендів

Правовий режим дивідендів — урегульований правом порядок визначення розміру, оголошення та виплати акціонерам доходів по акціях з чистого прибутку акціонерного товариства.

Дивіденд — це частина чистого прибутку акціонерного товарист­ва, яка підлягає розподілу і привласненню акціонерами пропор­ційно вартості належних їм акцій; це також сума (величина, роз­мір) доходу акціонера на одну акцію.

У статутах товариств визначаються такі елементи правового ре­жиму дивідендів (окремі пункти):

1)    розмір дивідендів (у розрахунку на одну звичайну акцію його
визначають загальні збори товариства на пропозицію правління);

2)    строк виплат;

3) форма виплати дивідендів (готівкою, банківським переказом
тощо);

4)    початок нарахування (дивіденди нараховуються з моменту ре­
єстрації особи як акціонера в реєстрі акціонерів товариства, причо­
му пропорційно внесеній за акції сумі);

5)    розмір дивідендів (не може бути вище від рекомендованого пра­
влінням);

6)  порядок виплати дивідендів вибулим і новим акціоне­
рам (при купівлі акцій на вторинному ринку цінних паперів
дивіденди за минулий період виплачуються акціонеру, зареє­
строваному в товаристві на момент виплати дивідендів).

4.5. Управління акціонерним товариством

Господарські функції і права акціонерного товариства як суб'єкта права у правовідносинах реалізують його органи управління.

Основні принципи організації управління акціонерним товариством:

<@> розмежування компетенційними правовими нормами (законо­давчими, статутними) функцій власника (акціонерів) і функцій централізованого управління діяльністю товариства;

<^ централізація управління поточною діяльністю товариства в ру­ках компетентного виконавчого органу на чолі з керівником (прав­ління товариства), який без доручення діє від імені товариства;

65


_________________ ГОСПОДАРСЬКЕ ЗАКОНОДАВСТВО________________

Ф вищий і постійний поточний контроль акціонерів (як заснов­ників і співвласників товариства) за управлінською та фінансово-господарською діяльністю правління. Акціонерне товариство, як правило, має два контролюючі органи - вищий контролюючий ор­ган (наглядова рада), який здійснює контроль за управлінською ді­яльністю правління, і контролюючий (ревізійнакомісія), який кон­тролює фінансово-господарську діяльність правління та обираєть­ся з числа акціонерів.

Органами управління акціонерним товариством є загальні збори акціонерів, наглядова рада правління.

Вищий орган акціонерного товариства — загальні збори акціонерів — розглядає питання визначення основних напрямів діяльності ак­ціонерного товариства, затвердження його планів та звітів про їх ви­конання, внесення змін до статуту товариства, обрання та відкли­кання членів ради акціонерного товариства, членів виконавчого ор­гану та ревізійної комісії, затвердження річних результатів діяльності товариства та інші питання, передбачені ст. 41 Закону України «Про господарські товариства».

До виключної компетенції загальних зборів акціонерів відповідно до ст. 41 Закону України «Про господарські товариства» належить:

1)   внесення змін до статуту товариства;

2)   затвердження річних результатів діяльності акціонерного това­
риства, включаючи його дочірні підприємства, затвердження звітів і
висновків ревізійної комісії, порядку розподілу прибутку, строку та
порядку виплати частки прибутку (дивідендів), визначення порядку
покриття збитків;

3) створення, реорганізація та ліквідація дочірніх підприємств,
філій і представництв, затвердження їх статутів та положень;

4) прийняття рішення про припинення діяльності товариства, при­
значення ліквідаційної комісії, затвердження ліквідаційного балансу.

Частиною 2 ст. 159 Цивільного кодексу України до переліку ви­ключної компетенції додається «обрання членів наглядовоїради, а також утворення і відкликання виконавчого та інших органів товариства».

Згідно зі ст. 42 Закону України «Про господарські товариства» рішення загальних зборів акціонерів приймаються кваліфікова­ною більшістю (3/4) голосів акціонерів, які беруть участь у зборах, з таких питань:

66


Тема 4. Правовий статус господарських товариств

а) зміна статуту товариства;

б) прийняття рішення про припинення діяльності товариства;

в) створення та припинення діяльності дочірніх підприємств, фі­
лій і представництв товариства (згідно зі ст. 159 ЦКУ це рішення
приймається простою більшістю голосів).

З решти питань рішення приймаються простою більшістю голо­сів акціонерів, які беруть участь у зборах.

Загальні збори визнаються правомочними, якщо в них беруть участь акціонери, які мають відповідно до статуту товариства по­над 60% голосів.

Загальні збори акціонерів скликаються не рідше одного разу на рік. Позачергові збори акціонерів скликаються у разі неплатоспро­можності товариства, а також при наявності обставин, вказаних у статуті товариства, і в будь-якому іншому випадку, якщо цього ви­магають інтереси акціонерного товариства в цілому.

В акціонерному товаристві з числа акціонерів може створюватися рада акціонерного товариства (наглядоварада), яка представляє ін­тереси акціонерів у період між проведенням загальних зборів і в ме­жах компетенції, визначеної статутом, контролює і регулює діяльність правління.

В акціонерному товаристві, яке налічує понад 50 акціонерів, ство­рення наглядової ради обов'язкове.

Члени наглядової ради не можуть бути членами виконавчого органу та ревізійної комісії.

Виконавчим органом акціонерного товариства є правління. Воно вирішує питання діяльності товариства, крім тих, що віднесені до компетенції загальних зборів та наглядової ради. Голова правління має право без доручення виконувати дії від імені товариства, підпи­сувати договори, представляти інтереси товариствау державних ор­ганах, виступати від його імені у суді, господарському суді та ін.

Контроль за фінансово-господарською діяльністю правління ак­ціонерного товариства здійснюється/>евшйною комісією, яка обира­ється з числа акціонерів. Порядок діяльності ревізійної комісії та її кількісний склад затверджуються загальними зборами акціонерів згідно зі статутом товариства.

Членами ревізійної комісії не можуть бути члени правління, члени наглядової ради та інші посадові особи.

67


_________________ ГОСПОДАРСЬКЕ ЗАКОНОДАВСТВО________________

Ревізійна комісія доповідає про результати проведених нею пере­вірок загальним зборам акціонерного товариства або наглядовій раді.

Ревізійна комісія складає висновок за річними звітами та балан­сами. Без висновку ревізійної комісії загальні збори акціонерів не мають права затверджувати баланс.

Ревізійна комісія зобов'язана вимагати позачергового скликання загальних зборів акціонерів у разі виникнення загрози суттєвим ін­тересам акціонерного товариства або виявлення зловживань з боку посадових осіб.

4.6. Правове становище товариства з обмеженою

відповідальністю і товариства з додатковою

відповідальністю

Товариство з обмеженою відповідальністю —господарське това­риство, що має статутний фонд, поділений на частки, розмір яких визначається установчими документами, і несе відповідальність за своїми зобов'язаннями тільки своїм майном.

Учасники товариства, які повністю сплатили свої внески, не­суть ризик збитків, пов'язаних з діяльністю товариства, у межах своїх внесків.

Учасники товариства, які не повністю внесли вклади, несуть со­лідарну відповідальність за його зобов'язаннями у межах вартості невнесеної частини вкладу кожного з учасників.

Згідно зі ст. 52 Закону України «Про господарські товариства» роз­мір статутного фонду товариства з обмеженою відповідальністю по­винен бути не менше суми, еквівалентної 100 мінімальним заробітним платам. До моменту державної реєстрації учасники товариства пови­нні сплатити не менше 30% суми своїх вкладів. Аналогічні вимоги Цивільного кодексу України (сх 144) — більш суворі - 50%.

Частина статутного капіталу, що залишилася несплаченою, під­лягає сплаті протягом першого року діяльності товариства. Якщо учасники протягом першого року діяльності товариства не сплатили повністю суму своїх вкладів, товариство повинно оголосити про зме­ншення свого статутного капіталу і зареєструвати відповідні зміни до статуту у встановленому порядку або прийняти рішення про лік­відацію товариства (ст. 144 ЦКУ).

68


Тема 4 Правовий статус господарських товариств

Вищим органом управління товариства з обмеженою відпові-да-льністю є збори учасників.

До виключної компетенції загальних зборів учасників товариства з обмеженою відповідальністю належить:

1)   визначення основних напрямів діяльності товариства, затвер­
дження його планів і звітів про їх виконання;

2)   внесення змін до статуту товариства, зміна розміру його статут­
ного капіталу;

3)   створення та відкликання виконавчого органу товариства;

4)   визначення форм контролю за діяльністю виконавчого органу,
створення та визначення повноважень відповідних контролюючих
органів;

5)   затвердження річних звітів і бухгалтерських балансів, розподіл
прибутку та збитків товариства;

6)   вирішення питання про придбання товариством частки учасника;

7)   виключення учасника із товариства;

8)   прийняття рішення про ліквідацію товариства, призначення лі­
квідаційної комісії, затвердження ліквідаційного балансу.

З питань визначення основних напрямів діяльності товариства і