Электронные книги по юридическим наукам бесплатно.

Присоединяйтесь к нашей группе ВКонтакте.

 


 

 

Гайворонський В.М. Предмет і суб`єкти господарського права: конспект лекцій.

-Харків: Укр. держ. юрид. акад.- 1994. - 28с.

 

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ УКРАЇНИ

    УКРАЇНСЬКА ДЕРЖАВНА ЮРИДИЧНА АКАДЕМІЯ

 

    В. М. Гайворонський

 

    ПРЕДМЕТ І СУБ'ЄКТИ ГОСПОДАРСЬКОГО ПРАВА

    Конспект лекцій

 

    Затверджено науково-методичною радою  академії

    Харків Україна 1994

    Навчальне видання

 

    В роботі використані чинне законодавство, сучасна юридична

    література.

 

    Призначається для студентів юридичних вузів.

 

    1. ПОНЯТТЯ ГОСПОДАРСЬКОГО ПРАВА

    1.1. Предмет господарського права

 

    Процес переходу економіки України до ринку вимагає перегля-

    ду концепцій галузевого правового регулювання і відповідного

    законотворення. Це стосується як "традиційних" галузей права -

    цивільного, адміністративного, кримінального, так і господар-

    . ського.

 

    Господарське право можна розгледати р декількох аспектах:

    як галузь прала, як галузь законодавства, як науку і як нав-

    чальну дисципліну. І якщо з приводу визначення господарського

    законодавства, а тако'' науки господарського права і відповідної

    навчальної дисципліни особливих розбіжностей серед вчених до

    останнього часу не було, то   питання про господарське право як

    окремої галузі права було і залишається до цього часу спірним.

 

    С^ні вчені визначали господарське право, виходячи з розу-

    міння його предмета   як господарських відносин, що виникають у

    зв''язку зі здійсненням господарської діяльності /відносини по

    горизонталі/ та керівництвом нею /відносини по вертикалі - гос-

    поларсько-управліноькі відносини/ між-організаціями, а також

    між їх підрозділами та між цими підрозділами і організацією в

    цілому /внутрішньо-господарські відносини/. Це точка зору при-

    хильників розуміння господарського права як самостійної галуізі

    права.                                        .

 

    Було висунуто і концепцію господарського грава як комплекс-

    ної гадузі права''

 

    Предметом певної галузі права е та сукупність суспільних від-

    носин, яка регулюється нормами цієї галузі права.

    ^

 

    М., 1975.

    совре-

 

    Див. д Теоретические пробаеми хозяЙственного права. - М., 197

    С. 5-31; Мартемьянов В.С. Хозяйственное право: история й совр

    менность // Правоведение. - 1992. -* 2.- С.ІОг-ІОЗ.

 

    Див.: ТолстойЮ.К. ПЕобяеми совершенствования хозяЙственного

    законодательства // Правовое регулирование хозяйственних от-

    ношений. - М., 1978. Ї С.31-50^

 

    ^^                      

 

    Дехто з вчених,- не визначаючи господарське право як комплекс-

    ну галузь прала, вважали, що нормативні акти, які регулюють гос-

    подарські відносини, складають комплексну галузь законодавства.

 

    З переходом економіки країни До ринку концепція господар-

    ського права, як уже зазначено, змінюється. Деякі вчені визна-

    чають його предглет як відносини господарювання, тобто відкосяни,

    що виникають при організації та здійсненні господарської діяль-

    ності.                                

 

    Заперечення Проти такого підходу до визначення предмета

    господарського права висувались як ще за існування командно-ад-

    міністративної системи, про що вже зазначалось, так і в тепе-

    рішній час.

 

    Розглянемо коротко ці заперечення. Всі правовідносини в

    власті організації господарства можуть бути поділені, на дум-

    ку В.А.Рахмиловича, на дві великі групи: 1/ вертикальні, тобто

    владовгдносини, я яких один з учасників наділений компетенцією

    з владного управління іншим учасником   цих відносин;   2/ гори-

    зонтальні, позбавлені ознак влади і підкорення, в яких взавмні

    права і обов''язки, здебільшого майнового характеру, виникають

    із договорів, правопорушень та інших юридичних фактів. Друга

    грі/па - це або безпосередньо самі товарно-грдшові відносини або

    похідні від них і ними обумовлені .відносини .

 

    Якщо ще можна зрозуміти такі висловлювання в умовах, коли

    товарно-грошові відносини не мали всеохоплюючого характеру,

    притаманного ринковій економіці, то навряд чи треба повторювати

    ці "постулати" в умовах переходу до ринкової економіки, коли

    товарно-грошовий характер поширюється і на вертикальні відноси-

    ни, коли і знавці адміністративного права ведуть мову про ад-

    міністративні договори, тобто договори вертикального типу, що

 

    ^ Див.: Яковлев В.Ф., Якушев В.Сд Правовне основи рерулирования

    хозяйственной деятельности. - Свердловск, 1979. - С. 15.

 

    Див. : Хозяйственний /торговий/ Кодекс Украйни /аванпроект/.

    Киев; Лонецк, 1992.       ,

 

    ^ Лив.: Рахмилович В.А. О хозяй&твздцомававе^ціїтях_^азви^аа__"

    хозяйственного законодательства // Сов.?ос-во й право. - 1989. -

    * 10. - С.48^9.

 

    АИН,, та.*лзсея і''іі,                         п п\^мп^п^* ^^^'"* ^і' у^^

    д^нского законодательства /К иетории многолетней дискуссии/

    // Гос-во й право. - 1992. - * 5. - С. 51.

 

    * Див.; Матвеев Т. К. Зкономцческая .реформа й кодификациягр^і-.

    д^нского законодательства /К ийториимногс-^-" -----

    // Гос-во й право. - 1992. - * 5. - С. 51.

 

    ^ знаходять все більше поширення на практиці як форма управлінсь- .

    кої діяльності.

 

    З іншого боку, важко погодитись з твердкенням, що при пе-

    реході зід планово-адміністративної до ринкової економіки гос-

    подарська діяльність стає діяльністю підприємнпцьной, що   й

    визначав новий зміст господарського права, яке стаа правом під-

    приємницької, діяльності.

 

    Як справедливо зазначається в спеціальній літературі, це

    лише на перший погляд здається, що ринкова економіка мав склада-

    тися з одних тільки коі.ієрційно орієнтованих ланок, а соціальні

    пріоритети слід реалізовувати виключно через перерозподіл і

    фінансування держаііннх програм . Однак таке уявлення суперечить

    реаліям сучасного ринкового господарства. Невід''пізіу частину та-

    кого господарства складає некомерційний сектор, який дозволяб

    ' компенсувати так знані недосконалості ринку. Некомерційне госпо-

    дарявання відрізняється від комерційного, підприємницького. Ос-

    таннє оріснтоване передусім на прибуток, який залежить від ко-

    ливань попиту. Некомерційна організація, здійснюючи госпап"рську

    діяльність,   те'' може одеркувати прибуток від неї, але вадишво,

    щоб це длк неї не перетворювалось на самоціль. Інакше вона не

    буде відповідати своєму призначенню: стабільно задовольняти ті

    потреби, які не повинні залежати від ринкової кон''іонктури /охо-

    рона здоров''я, освіта, наука і т.д./. Отож господарська діяль-

    ність, охоплюючи підприємницьку, до неї не зводиться. Дослідники

    "дальнього зарубіжжя" теж зазначають, що підприємницьке право -

    це важлива  частина /але лише частина/ господарського права.

 

    Можна навести і інші спроби. Замінити ціле -господарське

    право - його частиною. Так, В.В.ЧанкіН, визначаючи той факт, що

    В нових умовах життя набули розвитку саме господарські відносини,

    збагатилась їх правова база та виник в сучасному законодавстві

 

    Бахрах Д.Н. Вакнь?" вопросм надки административного права // Гос-

    во й право. - 1993. -Ж 2. - С. 37. Правда, тут викликає суі''ів

    адміністративно-правовий характер цич договорів. Виходячи з

    концепції господарського права, їх треба визнавати господарсько-

    правовими договорами.

 

    ^ Лаптев В. В. Хозяйственное право - право предпринимательсігоЯ дея-

    тельности // Там же. -* 1.- С. 36.

 

    ^ Див.: Якобсон Л. Й. Нек^иперческий сектор зцоцомики: проблеми пра-

    вового регулирования // Там же. - 1992. -* 3.- 0.41^

 

    ^ Хойер Вольфганг. Как долать бизнес в Европе. - М., 1991. - С. 2В.

 

    'новий суб''єкт господарських відносин - підприємець, який не нале-

    жигь до класичних суб''ектів цивільного права, автор вважає до-

    цільнішим сформувати нову галузь права, ніж пристосувати тради-

    ційні галузі до сучасних умоз. Такса галуззю, на думку автора,

    повинно стати торгове право, бо підприємець "по ряду сущест-

    венних признаков" нагадує купця в російській традиції торгово-

    го права.

 

    Далі адтор пише, що предметом торгового права е "обширней-

    піие коммерческие отнопієиия в сфера хозяйственной деятельности".

    А як же бути з іншою частиною в сфері господарської діяльності,

    з відносинами, які виникають не лише на стадії реалізації ви-

    робленого продукту, а й в процесі його виробництва, підготовки

    до нього, його здійснення? Виснопок напрошується сам собою. Тор-

    гове право теж не в змозі охопити всі господарські відносини.

 

    1.2. Система курсу господарського права

 

    Як видно з аищенаведеного, наукові спори довкола господар-

    ського права продовжуються і в умовах переходу до ринкової еко-

    номіки. І в цьому немає нічого дивного. Навпаки, в спорі, як

    кажуть, народшується істина. Але йпори не повинні переростати в

    заклики до заборон у науці. Так, Г.К.Матвсев в згаданій вище

    статті прямо пропонує заборонити науку господарського права,

    вимагаз, щоб цю наукову спеціальність було відмінено. Більше

    того, він пропонує відмінити також викладання цієї дисципліни

    в інститутах та університетах з посиланням на те, що всі пи-

    тання господарського права всебічно вивчаються в курсі цивіль-

    ного права. Та справа в тому, що в цьому курсі вони розгляда-

    ються лише з позицій регулювань відносин рівноправних сторін,

    в курсі ж господарського права ці питання пов''язуютьсяз гос-

    подарсько-управлінськими відносинами, тобто охоплюється весь

    комплекс правового регулювання господарської та підприємниць-

    кої діяльності. Такий курс необхідний майбутнім юристам, які

    будуть працювати в умовах ринкової економіки.

 

    Негативне ставлення до господарського права і пропозицію

    відмінити його як навчальну дисципліну Г.К.Матвеев мотивує ще Л

    відсутністю нових навчальних програм з цієї дисципліни. Що

 

    можна сказати з цього приводу? Треба розробляти такі програми.

    Уявляється, що така нова програма, або система курсу господар-

    ського права має спиратися, як і раніше, на традиційний поділ

    систем галузей права та їх навчальних курсів на загальну та

    осоо.чиву частини, в залежності від загального чи галузевого

    характеру певних норм або інститутів, тобто стосуються вони

    будь-якої господарської діяльності, чи окремих її видів. Зрозу-

    міло, що в залеіаіості від того, йдеться про господарське право

    як галузь права, галузь законодавства, галузь юридичної науки

    чи навчальної дисципліни, система буде ширшою чи вузчою.

 

    Не торкаючись системи господарського права як гачузі права,

    аупинимось на системі навчальної дисципліни. До її загальної

    частини слід віднести: поняття господарського права, його дже-

    рела, суб''екти, їх майнові права, деріііавне регулювання госпо-

    дарської- діяльності, народногоспойарські програми, індикативне

    планування, їх правова регламентація, планування господарської .

    діяльності підприємств, правовий режим підпривмницької діяльності,

    законодавство про оподаткув"ння, стимулювання державного розвитку

    виробництва та господарського обігу, правові засоби розвитку зма-

    гання, конкуренції суб''ектів господарської діяльності, антимо-

    нопольне законодавство, господарський ризик, банкрутство, інфор-

    мація та звітність в господарській діяльності, господарські зо-

    бов''язання, господарські договори, відповідальність   за їх пору-

    шення, фінансове забезпечення господарськрї діяльності, правове

    регулювання зовніиньоекономічної діяльності, захист прав суб''єк-

    тів господарської діяльності,    юридична служба в народному

    господарстві.

 

    До особливої частини відносять пі'чтаове регулювання окремих

    видів господарської діяльності. Зокрема, це правова регламента-

    ція реалізації продукції, купівля-продаж засобів виробництва,

    договір поставки та постачання енергетичних та інших ресурсів

    через приєднану мережу, правова регламентація інвестиційної

    діяльності  та капітального будівництва, виконання проектних та

    розвідувальних робіт, правове регулювання інноваційної діяль-

    ності та діяльності по виконанню науково-дослідниць'-чх і дослід-

    но-конструкторських робіт, правове регулювання діяльності, пов''я-

    заної з перевезенням вантажів.

 

    ЧанкинВ.В. Т^говое право: современнне тецденции // Гос-во

    и право. - 1993. - № г. - С. 57.

 

    -/т"

 

    1.3. Господарсьісв празо і законодавство

 

    За традиціва в системі на^ки праза взага.1і, її окроких га-.

    лузей і навчальних курсіп роаглялаетьйя поняття джерел права.

    В нитковій літературі відзначааться багатозначність і кочіткість

    цього поняття, а також численність діхарєл права. Однак в умовах

    радянської правової системи, по суті, єдиним д;керело:.і праза зи-

    анавапись нормат:;вні акти, законодавство. Навіть в нещодавно ви-

    даному підручнику цивільного права чктавгло: "Законодательство єсть

    Зоріла Вмражйия права, или, как принято говорить, - источняк

    права" . Підручники з госп^арського права теж ототожнюють дже-

    рела права з паконода,вство?л . Але якщо законодавство - форма ви-

    раження права, якцо ПРІКІЄ.- ц(з сукупність нормативних актів, а-

    друге - сукупність норм права, то виникає питання: чому зако-

    кодазство /^орма/ - це даєрело права /змісту/, а не навпаки?

    В усякому' разі, право і законодавство поняття тісно пов''язані

    одне з одіпім, ззаамообумовллють одне одне. Те к саме мокна ска-

    зати й про юридичну науку. З одного боку, вона є джерелом пра-

    ва і законодарства, а з другого-практика, застосування норм

    права в Дікорелом її розвитку. А крім того, взагалі чи треба шу-

    кати юридичне   ДЕіорело права? Якщо воно є, то виходить, що пра-

    во само себе живить, саморозвяваеться? Уявляється, що під діке-

    рнлоіл права /законодавства/ треба розуміти перш за все матері-

    альні умови життя суспільства, необхідність упорядкування сус-

    ііільнк'< відносин, які склодар-іться в певних економічних умовах.

    І якцо умови змінюються, має змінюватись і законодавство. В юри-

    дичній лі"'ор1їурі іпе на початку століття   зазначалось, що "внут-

    р!"[1;1^1'; противоречия-в человеческом обіцестве єсть противополок- .

    ность неівду новин социальньім хозяйством й старьім правовьи строєм"

    То, мабуть, йервіопричикою, джерелом розвитку права, правової системи

 

    Советское гт)ажяанское право. Т.І.- Саратов: Изд.Саратов.юрид.

    ин-та. - 1991. - С. 21.

 

    ' Хозяйственное право. - М. д_ '1983. - С.32-33; Советское хозяйст-

    венное право. - Киев, 1985. - С. 26.

 

    Муромцев Г. Й. ЯСточники права /теоветическиє аспектн проблеми/

    //Правоведенне.- 1992. ^ № 2. - С. 25.

 

    Пітаммиер Рудольф. Хазяйство й пдаво с точки зрения матедиалис-

    тического понимания истории. - Т.2. - Спб.,' 1907. - С.73.

 

    . е внутрішні протиріччя в суспільстві, що так яскраво виявляють-

    ся зараз в на^ог.іу суспільстві.

 

    І їж відчувавмо нагальну наобхідність радикальної перебудови

    правової системи, докорінного оновлення законодавства.

 

    > За останній час і Зарховною Радо"), і Урядом прийнято чималу

    кількість нор:атязнкх актів з цівл метою, але ефентавність за-

    стосування ї^ мала. Це пояснвоться, з одного боку, недостатньою

    РИНХОЕОЙ спряї.'ованістя цій нормативних актів, а з іншого - їх

    роздроб.'єністо та нєзлагодаеністіО.

 

    У спадщину від Радянського Союзу ми одерікалн частину його

    економіки, в сфері правотворення успадкували хіба  їдо практику

    прийняття роздроблених нормативних актів та упередженість проти

    кодифікації господарського законодавства. Один лише приклад,

     хоча їх можна нааести безліч. В Україні прийнято закони про

    ' підприємства, про підприємництво, про господарські товариства, а

    в Російській йедерації замість трьох- один: про підприамства і

    підприємницьку діяльність. Це приклад, так би мовити, "малої

    уніфікації"   законодавства. Доцільнішою е кодифікація.

 

    Оток, якщо успадковану частину економіки нам треба пере-

    творити в цілісне господарство, що функціонує в інтересах свого

    народу, то тея саме належить зробити з господарським законо-

    давством: прийняти цілісний законодавчий акт - кодекс, проект

    якого вже   підготовлено. Але тут необхідно, подолати упередкене

    негативне ставлення до цього перш за все справників. В чому во-

    но полягає? Наведемо декілька прикладів. Г.К.Матваев намагаєть-

    ся запевнити нас, що з точки зоруцивілістичної термінологц

    слова "господарство", "господарські відносини" безпредметні .

    Але чому ми повинні виходити з точки зору цивілістичної терміно-

    логії? А чи не краще керуватися здоровим глуздом? Термін "ци-

    вільно-правові відносини" похідний; він означає, як відомо, що

    певні відносини, скажімо, майнові, врегульоваі.і нормами цивіль-

    ного законодавства. А первинні відносини розрізняються в залеж-

    ності від того, в якій сфері вони виникають - бкономічйій, со-

    ціальній, політичній, духовній. Зараз уже всім ясно, що саме

    відносини в сфері економіки потребуитіь невідкладного упорядкуван-

 

    Матвеев Г. К. Зкономическая реформа й кодификация ^радданского

    законодательства /К истории многояетней дискуссии/// Гос-во

    й право. - 1992. - № 5. - С. 51.

 

    ня. Відсутність такого упорядкування позначається,  зокрема, на .

    підприємницькій  діяльності, яка  спрямована у нас здебільшого

    на посеродництво, а не на виробництво таких нообхідних суспіль-

    стиу  проектів харчування та товарів вирокого вжитку.

 

    І в цих умовах пропонується підготувати до  розгляду і прий-

    няття Верховнои Радою  Торгового Кодексу.

    То, може, дійсно потрібен Торговий Кодекс, а не господарський?

    І анову виникає питання: а де  ж знайти місце для корм, що

    регулюють  відносини, що виникають нелиие на стадії реалізації

    виробленого  продукту, а й  в процесі його виробництва, підго-

    товки до нього,  його здійснення?

 

    Висуваються аргументи  й проти   прийняття Торгового Кодексу.

    "Отношения в сферо бизнесанастолько сложньі, -'пише В.Мусіяка, -

    что Торговий Код^іїс,  построенний на базо чисто гравданско-право-

    вьіх норм, 'не ножет  отразить все подробности регулирования таких

    отношений. Проникновение публично-правових  норм в сферо регули-

    роваяия предпринимательства естественно".  Однак, при цьому, до-

    дає  автор, буде формуватись  законодавчий акт, який відрізняєть-

    ся  за своєю  природою від Торгового Кодексу в його традиційному

    розумінні. Вірно!  Ця теза не викликає  заперечень. Але з неї

    робиться висновок, що  такий Кодекс повинен одержати назву "Ко-

    декс підприємництва". Чому? Тоіду, на думку автора, що одним  з

    головних завдань  при його створенні е уникнення небезпеки пере-

    творення такого акту в Господарський Кодекс. А такі спроби, з

    його точки зору, спроможні  відродити методи "вертикального"

    впливу на учасників підприємницької  діяльності.

 

    Що сказати з  цього приводу?  Не можна відродити те, чого

    не було. Відомо, що  проекти кодифікації  господарського законо-

    давства,  які були розроблені  за існування адміністративно-

    командної системи, відхилені саме тому, що вони містили спроби

    обмеження в законі  централізованого планового керівництва на-

    родним господарством. Тоді  це було "небезпечним"  для свавілля

    керівництва. А в чопу  ж тепер  автор вбачає небезпечність?

    В тому, що "вертикальний"  вплив  на суб''єктів підприємницької

    діяльності буде регламентований законодавством?  Не можна ж вва-

 

 

 

    казуе,

 

    . жати, що якщо не буде такої регламентації, то не буде і "верти-

    кальною)" впдиву. Ринкова еконогліка тек не вільна від такого

    впливу. Про це свідчить і наа,- і оарубпіо-іпй досвід останніх ро-

    кіз. Іппа. справа, що .методи такого вплину попикні з^лін^]ТIIсь. Це

    й мав бути визначене в Господа?сько?.<у Кодексі порОД а регламен-

    тацією підприамчицтва як час^к:іи господарської діяльності.

    Прадтип^. запонотпорення ос'гіінчього часу особливо яскраво по-

    , що но можливо с^зорити окремий закон, а тим більше цілу

    галуаь законодавства, яка відповідала б вимогах часу, без ?рун-

    товної наукової розробки концепції цього законодапства. Законо-

    давство взагалі, і господарське зокрема, має формуватись на під-

    ставі ретельно виважених та опробованн< у світовій практиці

    наукових висновків, а не відповідно до уявлень і прагнень окре-

    мих осіб.

 

    Отож чи є законодавство джерелом права, якщо воно само е

    наслідком зусиль людей з певною правосвідомістю? Якщо правосві-

    домість дозаконодавче правове явище, як це визнається багатьма

    вченими. За виразом В.С.Нетсесянца, закон - це офіційно /законо-

    давче/ визнана   і належним чином зафіксована /в вигляді конкрет-

    ного акта/ форма свідомості . .

 

    То що є джерелом чого? Пануюча до цього часу думка про те,

    що законодавство е джерелом права, виходить з так званого

    "нормативного" визначення права, яке фактично ототожнив право

    з законодавством. Отож навряд чи потрібно розглядати законодав-

    ство як джерело права. Ці явища взаємопов''язані, взаемообумов-

    лені. І, мабуть, неможливо визначити поняття одного з них без

    іншого. До цього часу лишаються справедливиіли слова Канта про

    те, що юристи все ще щукають своє поняття права. Бо це багато-

    гранне соціальне явище.

 

    2. СУБ''ЄКТИ ГОСПОДАРСЬКОГО ПРАВА

    2.1. Поняття суб''ектів господарського права

 

    Господарські відносини визначаються як відносини, які вини-

    кають при здійсненні та управлінні господарської діяльності,

 

    Постанова Президії Верховної Радь України від ЗІ жовтня 1991 р.

    р

 

    Мусияка В. К вопросу о проекте Кодексі о предприниматальстве в

    Украйно // Біізнєс-информ. - 1993.   -20 апр. - 2 мая. - № 17..-

    С. 2.

 

    10

 

    Нерсесянц В.С. Право й закон. На истории правових учений.

    Л., 1983. - С. 355-356. .

 

    ^-и^

 

    а суб''ектами господарських відносин, що регулматься нормами РОС- ^

    подарського права, в ї\ учасники.     '

 

    Отже суб''епти господарського права - це господар;оачі суб'єк-

    ти, тобто організації, що створюються для злійснекня господар-

    ської діяльності та реєструються п дерікавних органа.? як юр.ідітені

    особи; підрозділи господарських організацій /як зідокремлені -

    філіали, представництва, відділення -,так і інші/, громадяни -

    фізичні особи, не обмежені в правоздатності чи дієздатності і

    зареєстровані як підприємці.

 

    Особливим суб''ектом господарювання е деркава, під впливом

    якої здійснюється безпосередня господарська діяльність зазначе-

    ними вище господарюючими суб''ектами. В господарських відносинах

    від імені держави беруть участь вищі органи виконавчої влади,

    органи управління деркавним майном, фінансові та інші спеціально

    уповноважені органи, а також органи Республіки Крим та адміні-

    стративно-територіальних утворень''

 

    В залежності від цілей основної діяльності організації мо-

    жуть бути поділені на комерційні та некомерційні '' Основною метою

    комерційних організацій в одержання прибутку. Господарська ді-

    яльність некомерційних  організацій або взагалі не пов''язана з

    одержанням прибутку, або прибуток, одержуваний від такої діяль-

    ності, використовується лише для реалізації соціальних завдань,

    передбачених установчими документами цих організацій.

 

    Комерційними організаціями е підприємства будь-якої форми

    власності, господарські товариства, виробничі кооперативи, об''єд-

    нання підприємств. Некомерційними організаціями   визнаються ус-

    танови, що фінансуються державою /з біодкету/ або ініям власником,

    споживчі кооперативи, товарні і фондові біржі, профспілки, по-

    літичні партії, громадські та релігійні організації, благодійні

    та інвіі фонди і т.п.

 

    Серед організацій, створюваних для здійснення господарської

    діяльності, найпоширеніші підприємства.Підприємство, згідно з

    українським законодавством, це основна організаційна ланка народ-

    ного господарства, самостійний господарюючий, статутний суб'єкт,

    який має права юридичної особи і виконує виробничу, науково-   ^

    дослідницьку та комерційну діяльність з метою одержання відпоаід-

    ного прибутку /доходу/ .

 

    ^ Ст^І Закону України "Про підприємства в Україні" від 27 березня

    1991 р. //Відомості Верховної Ради України; - .1991. -* 24. -.

 

     Ст.ай.

 

    ^:   '!

 

    Г'

 

    Більш вдалим здається аизначення підприємства російським за-

    конодавством: "Првлприятием являєте я саі.іостоятельньій хозяйствую-

    щкй суб"ект, созданні.,:й в порядке, установленном настоящим законом,

    д." я производства продукции. виполнения работ й оказания услуі< в

    целя^ удовяетворения общественннх потребностей й получения приби-

    ли" . Наведені два визначення підприємства відображують дві

    точки зору, викладені   з цього приводу в юридичній літературі.

    Одні автори в поняття підприємства вкладають крім екдномічного

    критерію ще й юридичний ,або навіть лише юридичний. Саме так

    визначає підприємство український законодавець. Так вирішувало

    це питання й законодавство колкинього СРСР. Інша точка зору вихо-

    дить з того, що підприємство - категорія економічна. Ї тому не

    ноіЕна відносити до його обов''язкових ознак ті чи інші правові

    якості, зокрема статус юридичної особи.

 

    . При такому підході можна послатись на законодавство інозем-

    них дорвав, яке розглядам підприємство здебільшого не як суб''вкт,

    а. як об''єкт правовідносин. Скажімо, згідно з австрійським

    Законом 1947 р. "Про виробничі рад^", підприємством   вважаєть-

    ся "кожна організаційна одиниця, що використовується окремою

    фізичною чи юридичною особою або об''еднанням осіб, спільно з ро-

    бочою силою чи без неї для досягнення певних наслідків праці

    за допомогою технічних або нематеріальних засобів".

 

    При такому підході суб''єктами господарських відносин е

    фізичні або юридичні особи - власники підприємства, а не самі

    підприємства. Відомий правознавець К.А.Флейшиц писала свого ча-

    су: "Дусть предприятие - "участник хозгійственного оборота", юри-

    дического бьітия предприятия в качестве суб''єкта права в совре-

    менньк европейских законодательствах :іет. Юридическив предприя-

    тии действует предприниматель - единоличний, физическов лицо, или

    коллективннй - лицо юридическое, не боліє і^зического їовдестйен-

    ное с зксплуатируемьім им предприятием.

 

    ЗЬкон Российской Федерации от 25 декабря ^990 г. "О предприй-

    тиях й предпринимательской деятельности" / В^ддмости сьєзда на-

    родних депутатов РСФСР й Верховного Совета ДІЇСР'' - 1990.-Л ЗОЇ,

 

    Див. .наприклад: Алехин А.П. Предприятие в системе отраслевого

    . управлення /административно-правовне вопросн/.-М., 1977. - С. 20.

 

    Цронская Г. В. Правовне вопросм о^ганизадии деятельности про-

    міішленних обьединений. - Киев, 1971. - 0.10.

 

    Див., наприклад :Яковлева В.ї,^ацданско-правовие вопроси спе-

    д циализации промьвіленности в СССР.'- Л., 1968. - С.12..

 

    Флейшиц Е.А. Торгово-промииленное предприятие. - Л. ,1924. - С. 19.

 

    Отже підприємство п золед''ості в^ форми "ласності ч'л іі-гдііх;

    ^я.ііторів, згідно з російсьі^н зако:ісл^ствок, ^'оке буги йрвдкчною

    особою, а ?іоїкс Р. не бути ;ізя .

 

    Крім того, використа.ння українським закоколс.вцом У тазначон-

    ні підприомства критерію ирилкчкої особи приззо^ііть до "ого,

    їдо статусу прі-кичиої особи кабупае і фіз.таіа особа, якцо вона

    адійснїій пі^^^ри'зиіицьку діяльність ігккги^^іьно, не г^ідор.істо-

    пуючи і;ди;.іаііої праці - це так звако і^^::зід;^.гіьно пі^ірг-

аі.іцтво.

    З цього 'підпригінстм в ?дконі "^ро під.7рич;.іства з Україні" по-

    чинаються перелік нидів підпркойстБ, цо від?ізі:яаться н за.-іеїі;-

    ності від форм рласності. Згідно з ниьі індяпідуальне підприєм-

    ство - це під^1ріп';митсо, засловане на особіютій лласності фізич-

    ної особи та викліічно на його праці; сімейне піДприймстпо - на

    власності і праці члені із однієї родини, їдо ккпуто разом; при-

    патне підприємство - на власності окремого і'ромздяііикй. з викорис-

    танням найманої робочої сили; колективне підприомство - на

    власності трудового колективу підприємства, кооператітау, іншого

    статутного товариства, громадської чи релігійної організації;

    державне   комунальне підпрпомстпо - на пло.сності адідіністратив-

    но-'гериторіальних одиниць; держарне підприемстао - на загально-

    держарніН пласності; спільне підприсмстоо - на базі об'єднання

    майна ріпнііх вла.сників.

 

    В з^ппаіості ізід обсягу господарського обороту підприємства

    та чисельності його працівникіп ропо моіке бути віднесеним до ка-

    тегорії і.іалп^ підприпмств. Згідно з Законом України про під-

    іірипмс'і'ра до них належать: у промисловості і будівництві -

    з чисельністю працюючих до 200 чол.; в інших галузях виробничої

    с'ї''-рн - до 50 чол.; в науці та наукозому обслуговуванні - до

    100 чол.; і) 1-3^3^ невиробничої сфери - 25 чол. ; в роздрібній

    торгіклі - 15 чол.

 

    Як видно з цього визначення нтли" підприємств, законодавст-

    ііо підріпняс підприємстпа виробничої с^єри та підприємства нє-

    вдрооничої спйріі. Отоііі ііі;!.припмотва моікуть бути

виробніічини або

    непирг^бпичиі.іи. Сгіого часу в колишньоі^у Радянському Со''ізі було

    прийіія'і'о нормативний акт, чинність якого спочатку розповсіоді^у-

 

    ^ Саме таке визначення пілгпзііпмстпа "орсспоіиїуріться з поняттям

    ^і.плачної особи, вианаченЧму Цііпі.іьному Кодексі України.^ньо-

    і'п ^"п'ііпіае, по-іівриіс, що ^сидичними особами визнаються орга-

    нізації, д. по-друге, не всякі оргашзпції,.і5 тому числі, і

    пі.;.пгп-нстла, а лито такі, які ^ла.і'^ть віл.окремлено ілаііно і са-

    мосч^.!'Ніііі баланс.                                               

 

    валась лише на виробничі підпривмства. За галузевою ознакою до

    виробничих належать промислові, будівельні, сільськогосподарські,

    транспортні, а до невиробничих - торговельні та інші підприємства,

    що надають послуги кліента.м.

 

    Видовою ознакою підприємств е також їх організаційно-право-

    ва форма. В залежності від цього підприємства монуть бути одно-

    власницьки;.іи та багатовласницькими. Одновласпицьке підприємство

    створюється одним засновником, який виділяє для цього необхідне

    майно, затверджує статут, розподіляв доходи, безпосередньо чи

    через призначеного ним керівника керує підприємством і формує

    його трудовий колектив на підставах трудового най^у, вирішує

    питання його реорганізації або ліквідації. Одновласницькими є

    державні, комунальні, індивідуальні приватні, орендні підприєм-

    ства, що належать кооперативам, господарським товариствам, госпо-

    дарським об''еднанням, підпривьістпа політичних партій, громад-

    ських, релігійних організацій та ін.

 

    Багатовласницькі підприємства створюються двома чи більше

    засноониками на підставі їх спільної угоди /договору/ і діють

    на. основі об''єднання майна та трудової діяльності засновників

    /учасників/, їх спільного ' управління справами, в тому числі че-

    рез створювані ними органи, участі в розподілі доходів і ризи-

    ків підприомстза на засадах членства. Багатовласницькими підприем-

    стікиіи е сімейні підприємства, виробничі кооперативи, підприєм-

    ства, створювані в формі закритого акціонерного товариства, то-

    вариства з обмежено'' відповідальністю, товариства з додатковою  .

    відповідальністю, повні товариства, командитні товариства, спіль-

    ні підприємства та ін.

 

    Суб''єктами .- господарського права можуть виступати і- громадя-

    ни, здійсноичіі господарську діяльність індивідуально або створю- '

    ючи самостійно чи спільно з іншими громадянами т", організація-

    ми підприємства, господарські товариства і т.п.

 

    2.2. Правова регламентація створення господарських .

    організацій

 

    Закон України про підпри мства визначав такі загальні .умови

    створення підприємств:

 

    [Іоложсннл про соціалістичне державне Еиробниче підприємство,

    затлерджене Постоновоа Ради Міністрів СРСР від 4 жовтня 1965 р^

 

    15

 

    1. Підприємство створювться за рішенням власника чи власни--

    ків майна або уповноваженого ними органу, підприємства-заснов-

    ника- або за рішенням трудового колективу підприємства чи орга-

    нізації.

 

    2. Підприємство мойе бути створено внаслідок виділення із

    складу' діючих підприємств, організацій одного чи декількох

    структурних підрозділів, за рішенндл їх трудових колективів, як-

    що на це е згода власника або уповноваженого ним органу. Ство-

    рення нових підприємств моке бути також наслідком приїду сового

    роз''еднання підприємства чи організації у відповідності з анти-

    монопо1ьним законодавством України.

 

    Підприємство набуває права юридичної особи з дня державної

    реєстрації, яка здійсноеться в органах державної виконавчої вла-

    ди за місцем знаходження підприємства, або його органів управлін-

    ня. Для державної реєстрації подаються: 1/ заява   засновника

    чи засновників; 2/ рішення засновника про створення підприємства

    або установчий договір 'про заснування господарської організації

    двома чи більшою чисельністю осіб. Такий договір укладається в

    зазначених законодавством випадках. У ньому сторони /засновники/

    зобов'язуються створити певну господарську організацію, визна-

    чають порядок спільної діяльності при її створенні, умови пере-

    дачі їй свого майна, порядок розподілу прибутків і збитків,

    управління її діяльністю та участі засновників в управлінні,

    порядок виходу засновників з організації, умови входження до

    неї нових учасників та інші умови діяльності, а також реорга-

    нізації та ліквідації  у відповідності з динним законодавством

    про господарські організації відповідного   виду; 3/ стат.ут, в

    якому визначається власник і найменування підприємства /л най-

    менуванні визначається його назва - завод, фабрика, майстерня

    і т.п. та вид - приватне, колективне, державне та ін./, місце-

    знаходження підприємства, дредмет та цілі його діяльності, органи

    управління, компетенція і повноваження трудового колективу та

    його виборних органів, порядок створення майна підприємства,

    умови його реорганізації та припинення діяльності. В статут

    можуть також включатися положення, 'пов''язані з особливостями

 

    Діяльність незареестрованого підприємства, господарської

    організації забороняється. Доходи, одержані від такої діяль-

    ності., стягуються на користь держави через арбітражний суд за

    позовом відповідної податкової інспекції.

 

    :яльності підприємства, наприклад, про трудові відносини, що  ^

    аиникаять на підставі членства, про повнозамешія, порядок ство-

    рення та структуру ради підприємства, про товарн.ій знак і т.п.;

    . 4/ рішення корлпетентпого деркавного органу місцевого самоаряду-

    вання про відаєдення земельної ділянки, використання інших ре-

    сурсів, якщо вони необхідні для діяльності підпривілства, а

    також дозвіл на здійснення господарської діяльності, яка під-

    лягає ліцензуванн;а.

 

    Для окремих видів господарських організацій законодавство^л

    передбачаються і інші документи, необхідні для ревстрації.

 

    Відмова в реєстрації можлива внаслідок порушення встанов-

    леного законодавством порядку створення підприємств чи інших

    господарських організацій, а також невідповідності вимогам за-

    конодавства установчих документів. Державний орган, який здійс-

    нює реєстрацію, не моке відмовити в ній за мотивами недоцільнос-

    ті створення підприпмства чи господарської організації.

 

    Якщо державна реєстрація не проведена в зазначений законо-

    давством термін або в ній відмовлено за мотивами, які засновник

    чи засновники вважають необгрунтованими, вони можуть оскаржити

    ці дії в судовому порядку, а також стягнути збитки, які виникли

    внаслідок незаконної відмови в реєстрації чи порушення її тер-

    міну.

 

    У випадку зміни основних положень установчих документів під-

    привмства чи організації вони підлягають перереєстрації в тако-

    му ж порядку.

 

    Підприємства і господарські організації можуть створюватись

    для здійснення будь-якої діяльності, якщо вона не суперечить:

    чинному законодавству. Обмеження встановлені стосовно діяльності

    по виготовленню і реалізації наркотичних речовин, зброї, вибу-

    хівки та цінних паперів і грошових знаків. Таку діяльність мо^ть

    здійснювати лише дераавні підприємства.

 

    Ні здійснення окремих видів господарської діяльності, як уже

    згадувалось, потрібно мати спеціальний дозвіл-ліцензію.. Пере-

    лік таких видів діяльності визначений в запоні про підприємницт-

    во, зокрема це стосується розвідки та експлуатації корисних

    копалин, ремонту зброї, виготовлення і реалізації медикаментів

    та хімічних речовин і ряду інших видів діяльності.

 

    Що ж стосується підприємців, то тут обмеження встановле-

    ні і для окремих категорій громадян. Так, не допускається заняття

 

    . взагалі будь-яком підприємницькою діяльністювійськовослужбов--

    цями, посадовими особами органів прокуратури, суду, державної 083-

    пеки, внутрішніх справ, арбітражного суду, державного нотаріату,

    а також органів державної влади і управління, покликаних здійсніо-

    ваті- контроль за діяльністю підприємств.

 

    2.3. Правовий статус суб''ектів господарської діяльності

 

    Підприємства та інші господарські організації, як уке за-

    значалось, набувають статусу юридичної особи, прав і обоа''язків,

    передбачених законодавством з моменту їх державної роєстрації.

 

    Структура підприємств складається з виробничих підрозліліп

    /виробництв, цехів, відділень, бригад, лабораторій/, а '.'акож

    функціональних підрозділів апарату управління /управлінь, відді-

    лів, бюро, служб/. Підпривмотва самостійно визначають свою струк-

    туру, встановлюють штати. Функції, права та обов''язки структур-

    них підрозділів визііачаюі'ься полокеннями про них, що затвердх\у-

    ються керівником підпрнвмства.

 

    Підприємства можуть створіавати філіали, представництва,

    відділення та іілііі відокремлені підрозділи   з правами

відкрит-

    тя поточних і розра^нкових ра>гунків та затверджувати положен-

    ня про них. Узгодження питань про розшщеніія таки.< підрозділів

    підприсмотв з органами місцевої виконавчої влади здійсниє'і'ься в

    порядку, який установлено для створення підприємств.

 

    Правове положення господарських організацій, що ма.зть назву

    господарських товарис"в, в Україні визначене окремим Законом

    "Про господарські товариства" під 19 вересня 1991 р. ^ Госпо-

    дарські товариства, згідно з цим законом, - це підприємства, уста-

    нови, організації, створені на засадах договору юридичними і

    фізичними особами шляхом об''еднання їх майна і підприємницбкої

    діяльності з метою одержання прибутку. Всі господарські това-

    риства наділяються правом юридичної особи з дня державної ре-

    єстрації . Законом передбачені такі види господарських товариств:

    акціонерне; з обмеиеноіо відповідальністю; з додатковою відпові-

    дальністю; повні та командитні.

 

    Віаомості Верховної Ради України. - 1991^ - № 49. - Ст. 682.

    В Російській федерації це єдиний закон "Про підприємство і

    підприємницьку діяльність" від 25 грудня 1990 р.

 

    Зе- російським законом "Про підприємство і підприємницьку ді-

    яльність" не набуває прав юридичн'ї особи повне товариство. .

 

    Засновниками господарських товариств можуть бути підприєм- .

    ства, установи, організації, фізичні особи України й іноземні

    особи без громадянства, іноземні юридичні особи, а такояі міжнарод-

    ні організації. Не можуть бути засновниками господарських то-

    вариств громадяни, яким законом заборонено здійснювати підпри-

    ємницьку діяльність.

 

    Установчі документи господарських товариств залежать від

    їх виду. Одні з господарських товариств моікуть діяти на підставі

    заоноізііицького договору, інщі - договору і статуту. В установчих

    документак незалекно від виду товариства повинно бути указано

    найменування товариства, в якому й зазначається його вид.

 

    Права і обов''язки учасників товариств визначаються законо-

    давством та установчими документами. Ці документи не можуть зву-

    ікувати ті права та скасорувати ті обов''язки, якиі.іи учасники на-

    ділені законодавством. У відповідності із ст. 10 Закону "Про

    господарські товариства" вони ^лають право брати участь в управ-

    лінні справами товариства в порядку, який визначається в установ-

    чих документах, за винятком випадків, передбачених законом; бра-

    ти участь у розподіленні доходів товариства і одержувати їх

    частку; одержувати інформацію про діяльність товариства /знайо-

    митись з річними балансами, звітами,протоколами зборів/; вийти з

    товариства.

 

    Обов''язками учасників товариства е: дотримуватись установ-

    чих документів товариства та виконувати свої зобов''язання перед

    ним; вносити вклад чи оплачувати акції в розмірі, порядку і

    коілтаіли, передбаченими ус'гановчиі.'н доісументами; не розголошувати

    комерційних таємниць та конфіденційної   інформації про діяль-

    ність товариства, а такоя: виконувати ініаі обов''язки, якщо вони

    перодбач''ні зп.конодапством чи установчін.іи документації.  .

 

    Ло реєстрації товариства воно не має права відкривати роз-

    рахункові та ііиі ралунки в балках, а такок укладати договори

    чи ііп^ угоди, ллє ічщо після його створення товариство схвачить

    договори, укл^.енс засновниками, вони будуть дійсними для това-

    риства. У випадку несхвалення таких угод вони породіпуить правові

    наслідки лише для заинопнііків.

 

    Особливості пра.вового ст^гусу господарських організацій

    заледать від ї': виду та організаційної форми. При заснуванні^

    господарської організації вибір організаційної форми залежить

    від засновника чи засновників. При цьому враховуються   зміст та

 

    основні напрямки діяльності, сфера її здійснення, ресурси, які,

    моа^/гь бути використані, кількість і склад осіб, котрі безпо-

    середньо об''єднуа^ься для здійснення господарської діяльності

    і т.п. Зиорана організаційна форма закріплюється при державній

    рее-трації конкретного виду підприомства, господарського товарист-

    ва чи іншої господарської організації. Як правило, при цьому

    утворявться ирид:ічна особа, яка і виступає в господарської.^ обо-

    роті як самостійний суб''авт майнових   відносин.

 

    Разом з т:'аі за загальний змістом' українського законодавства

    громадяни маліть нокливість здійснювати господарську, підприєм-

    ницьку діяльність без створення іорвдичної особи. В і^ому випад-

    ку громадянин реєструється як самостійний підприємець .

 

    У всіх відносинах, пов''язани;; зі здійсненняіл господарської,

    підприємницької діяльності, як самостійні підприємці /фізичні

    особи/, так і підприємці, які вибрали інші організаційні форми

    /підприємство, господарське товариство, кооператив і 'г.п./, ко-

    ристуються рівними правами і несуть встановлену законом відпо-

    відальність перед державою, контрагентами, працівниками; це

    стосується, зокрема, права укладати цивільно-правові та трудові

    договори /контракти/, бути позивачами та відповідачами в суді,

    арбітражному суді і ".п.                   .                  '

 

    Як вже зазначалось, однією з організаційних форм госпо-

    дарської діяльності е підприємства, види яких визначені в

    законі в залежності від форм власності - індивідуальні, сімей-

    ні, приватні, колективні, державні комунальні, державні, засно-

    вані на загальнодержавній власності, спільні підприємства.

    В зв''язкузі зміною, внесеною в закон України "Про власність",

    згідно з якою розрізняються приватна, колективна та державна

    власність і не виділяється окремо індивідуальна, належить внес'і'і

 

    Це положення в українському законодавстві визначене не досить

    чітко. З одного боку, в законі "Про/підприємництво." зазначено,

    що суб''ектами такої діяльності /підприємцями/ можуть бутк

    громадяни /сі.2/, а з другого - закон "Про підпрііемсі'по" ви-

    значає індивідуальну діяльність фізичної особи, здійснювану

    ним виключно своєю працею, як вид підприємства - індивіду-

    альне підприємство /юридична особа/. В арбітражному процесу-

    альному Кодексі право на звернення в арбі^ражниН суд перед-

    бачено теж лише для юридичних осіб /ст. І/. Такого недоліку

    немає' в російському законі "Про підприємство і підприємницьку

    діяльність". Таіл чітко зазначено, що підприємницька діяльність,

    яка здійснюється без залучення найманої цраці, реєструється

    як індивідуальна трудова діяльність /ст. І/.

 

     відповідні зміни і в закон "Про підприємства", тобто відмовитись

    від поняття індивідуального підприємства, бо це не що інше як

    індивідуальна діяльність підприємця.

 

    Відтак, слід, мабуть, відзначити, що законодавство дозволяв

    і заохочує приватну господарську та підприємницьку діяльність як

    індивідуальну, сімейну, так і з правом найіду робочої сили. Зо.хон

    не обметує ні чисельність найманих працінників, ні розмір при-

    ватного   капіталу. Це означає, що приватні підприємства, в то-

    му числі сімейні, зокрема селянські /фермерські/ господарства)

    виступають рівноправними суб''єктами господарської, підприамниць-

    кої діяльності.

 

    Відповідно до визначення законодавством України такої фор-

    ми власності, як колективна, воно відрізняє окремий вид під-

    приємств - колективні.

 

    В колективних підприємствах мотиві різноманітні поєднання

    як видів суб''ектів колективної власності, так і ї'л майнових

    відносин, що виникають при створенні, діяльності та ліквідації

    колективних підприємств. Так, вони можуть бути створені лише фі-

    зичними особами, лиле юридичними особаіли або засновуватись ними

    спільно. В майнопих відносинах вони мох^ть нести попну, обме-

    жені' чи змішану відповідальність. Колективні підприємства моауть

    виникну/ти внаслідок добровільного об''еднання майна громадян і

    придичних осіб; передачі майна державних підприємств в оренду;

    надання працівником: підприємств ь;0!К.чивості використати одержані

    доходи для викупу ..^ри^рного майна; акціонування державних під-

    приємств.

 

    В залежності від цього відрізняються колективні підприємст-

    ва, базовані на власності членів трудового колективу; підприєм-

    ства, власність яких виникає у випадку переходу всього майна дер-

    жавного підприємства у власність членів трудового "олективу вна-

    слідок викупу чи придбання його іншими, передбаченими законом

    способами.   Майно йо^ективного підприємства   є загально'')

    частковою власністю його колективу. В ньому визначаються вклади

 

    В юридичному роп^нику пілпривмця назначено, що птообтіпли ін-

    дивідуального пілп'іиямства - це кустарні і народні промисли, ін-

    дивідуйльго тр'.лг''^^ ^>'пд^ні^'ть, пгаця в ^фарі мист^итрд т?і іч.,

    які з в^^епм^н№і^ з''тн^ в дію одержали правову л< Г!і."іліц^^^п /КЬи-

    дический справо^н.'к прздппинимателя. - Ииев, 1992/. Уявляються,

    що для легаліз^.п1' т^гої діяльності не було потреби в іптуцній

    конструкції ін^иі^вл'іного підприємства, заснованоі-п на ппаці

    однієї особи. За російським законодавством, як уже залнацено,

    індивідуальне підприямство - це підприємство одного власника.

 

    працівників в майно державного чи орендного підприємства, на базі

    якого створено колективне підприємство, та вклади працівників у

    приріст майна після його заснування.Вклади працівників у приріст

    майна визначаються виходячи а їх трудової участі в діяльності

    під^рнеілства. На ці вклади нараховуються і виплачуються проценти

    /дивіденди/, розмір яких визначає трудовий колектив за резуль-

    татами господарської діяльності підприємства.  .

 

    Різновидом колективних підприємств е й колективне під-

    приємство, засноване на базі власності кооперативу - добровіль-

    ного об''еднання громадян для здійснення спільної господарської

    чи ішв^ї діяльності з використанням для цього майна,   що нале-

    жить кооперативу на праві власності або орендованого чи наданого

    йому в безоплатне користування.

 

    Діяльність кооперативу базується на принципах добровільності

    вступу в кооператив і безперешкодного виходу з нього, безпо-

    середньої участі членів кооперативу п управлінні його .справа-

    ми. В складі кооперативу можуть створюватись структурні підроз-

    діли, зокрема територіальне відокремлені. Кооператив користу-

    ється правом відкривати свої філіали та представництва.

 

    Майно кооперативу формується за рахунок грошових та матері-

    альних внесків йогп членів, виробленої ним продукції, доходів

    від її реалізації та іншої діяльності, надходжень від продашу

    цінних паперів та інших джерел, передбачених статутом коопера-

    тиву. Власністю кооперативу є й майно створених ним підпри-

    ємств та організацій.

 

    До колективних підприємств належать також підприємства,

    засновані на власності громадських та релігійних організацій.

    Вони створюються за рахунок коштів цих організацій, здійснюють

    господарську діяльність, керуючись статутами або положеннями, що

    затверджуються органі заціями-засновниками.

 

    Протягом останніх десятиліть та ще й зараз найбільшу

    питому вагу серед підприємств мають дериавні підприємства, зас.іо-

    вані на дерпаВній власності. Згідно з Законом України "Про під-

    приємства" окремими видами підприємств е державні комунальні

    підприємства та державні підприємства, засновані на загальнодер-

    жавній власності.

 

    Державні комунальні підприємства е власністю відповідних

    адміністративно-територіальних утворень. В деркавній комунальній

    власності можуть бути промислові, будівельні, сільськогосподар-

 

    . .

 

     ські, торговельні підприємства, підприбмства транспорту, побутово-

    го обслуговування та інші господарські організації.

 

    Державні підприємства, засновані на загальнодеркавній влас-

    ності, - це підприємства, створені за рахунок майна дерікамі в

    цілому. Ті чи інші державні підприємства створюються державними

    органами, уповновакеними управляти деркавним майном. Ці ж орга-

    ни здійснюють і приватизацій майна державних підприємств, а

    тайои їх реорганізацію або ліквідацію. В останньому випадку

    трудовий колектив підпризмства, що підлягає реорганізації чи

    ліквідації, вправі вимагати передачу, його в оренду або перетво-

    рення в інше підприємство, засноване на колективній власності.

    Таке ж право май трудовий колектив і відносно державного під-

    прирмстна в разі визнання його банкрутом, за умови прийняття

    на себе заборгованості банкрута та згоди на це кредиторів.

 

    Чинним законодавством передбачено створення Й спільних

    підприємств, заснованих на базі об''еднання майна різних власни-

    ків. В числі засновників таких підприємств можуть бути юридичні

    особи і громадяни України та інших держав. Як правило, це під-

    приємства за участю іноземних юридичних і фізичних осіб. Такі

    підприємства створюються   на території України в різноманітних

    організаційних формах. Вони можуть мати у власності   майно,

    необхідне для здійснення господарської діяльності, передбаченої

    установчими документами.

 

    Як уже зазначалось, окрему категорію підприємств за зако-

    ном "Про підприємства" складають малі підприємства. Вони можуть

    створюватись громадянами, членами сім''ї та іншими особами, які

    спільно здійснюють господарську діяльність, а також господарськи-

    ми утвореннями інших організаційних форм та державними органами,

    уповноваженими управляти державним майном.

 

    Законом "Про господарські товариства" передбг ієно, що вони '

    можуть створюватись в різних організаційних фермах. Серед них

    найпоширенішими   е акціонерні товариства та товариства з об-

    меженою відповідальністю.

 

    Акціонерне товариство - це господарське товариство, статут-

    ний фонд якого розподілений на певне число акцій однакової но-

    мінальної вартості. Воно не.;о відповідальність за зобов''язаннями

    лише своїм майном. Акціонерне товариство може бути закритим і

    відкритим.

 

    Закритим акціонерним товариством вважається товариство,

    .акції якого розпопс'зді^ушться лише між його заснопниками.'Чинне^

 

    .^

 

    законодавство передбачав можливість перетворення такого тонариот^

    ва у відкрите, тобто таке, акції якого можуть придбати будь-

    які особи шляхом відкритої передплати,купівлі-прода^,' на біржі.

 

    йісновниками акціонерного товариства можуть бути фізичні та

    юридичні особи. Вони укладають договір про спільну діяльність,

    в якому визначають основні дані, що характеризують майбутнє ак-

    ціонерне товариство, порядок виконання спільної діяльності по

    створенню товариства,, відповідальність перед особами, які перед-

    платили акції     та ін. Ооов''язками засновників е скликання

    установчих зборів, їх проведення, реєстрація акціонерного то

    варис^ ча.

 

    Установчі .збори приймають рішення про створення акціонерного

    товариства, затверцікують його статут, обирають раду акціонерів

    /спостережну раду/, виконавчі та контрольні органи товариства,

    вирішують питання про схвалення угод, укладених засновниками

    до створення товариства, та ін.

 

    Органами управління акціонерного товариства е   загальні .

    збори товариства, рада акціонерів /спостерекна рада/, правління.

    Вищий орган - загальні збори, якими розглядаються питання: ви-

    значення основних напрямків діяльності акціонерного товариства

    та затвердження йогр планів і звітів про. їх виконання, вне-

    сення змін у статут товариства, обрання чи відклик членів ради

    /спостерекної ради/, обрання та Відклик членів виконавчого ор-

    гану і ревізійної комісії, затвердження річних результатів ді-

    яльності товариства та ряд інших питань, передбачених ст.41 За-

    кону "Про господарські товариства".

 

    Виконавчим органом акціонерного товариства е правління або

    Ьшінй орган, передбачений статутом. Цей орган здійснюй керів-

    ництво поточного діяльністю товариства. Він вирішує всі питан-

    ня діяльності товариства, крім ти^, які належать до компетен-

    ції загальних зборів та ради акціонерного товариства /спосте-

    режної ради/. Голова правління акціонерного товариства я праві

    без доручення здійснювати дії від імені товариства,' підписувати

    договори, представляти інтереси товариства в державних органах,

    виступати від його імені в суді, арбітражному суді і т.п.

 

    Контроль за фінансово-господарською діяльністю акціонер-

    ного товариства здійснює ревізійна комісія, яка обирається з

    числа акціонерів.

 

    Товариство з обчекено'о відповтдальніста - це товариство,

    . статутний фонд якого складавться   з вкладів його учасників. _ .

 

     Вони несуть відповідальність за заборгованість товариства в межах

    їх часток.

 

    Вищим органом управління товариства з обмеженою відповідаль-

    ністю, як і акціонерного, е збори учасників.Вони складаються

    з учасників тойариства або призначених ними представників. Ви-

    конавчий орган цього товариства - це дирекція /колегіальний ор-

    ган/ або директор /одноособовий орган/. Дирекцію очолює гене-

    ральний директор. Членами виконавчого органу моінуть бути також

    і особи, які не нялекать до числа учасників товариства. Дирекція

    /директор/ підзвітна зборам учасників і мав організовувати .

    виконання його рішень. . '

 

    Тодаристпом з додатковою відповідальністю визнається това-

    риство, статутний фонд якого розподілений на частки визначених

    установчими документами розмірів. Учасники такого товариства

    відповідають за його борги своїми внесками в статутний фонд, а

    при 'недостатності цих сум - додатково належним їм майном в

    однаковому для всіх учасників кратному розмірі до внеску кож-

    ного учасника. Граничний розмір відповідальності учасників

    передбачається в установчих документах.

 

    До товариств з додатковою відповідальністю застосовуються

    загальні правила про установчі документи і державну реєстрацію

    товариств, обов''язки їх учасників.

 

    Повним товариством е таке товариство, всі учасники якого

    здійснюють спільну господарську, підприємницьку діяльність і

    несуть солідарну відповідальність з зобов''язань товариства всім

    своїм майном.

 

    Ведення справ повного товариства здійснюється з загальної

    згоди всіх учасників. Воно може здійснюватись або всіма учасни-

    ками, або одним чи кількома з них, які виступають від імені

    товариства. В останньому випадку обсяг повноважень учасників ви-

    значається дорученням, що підписується іншими учасниками това-

    риства. Учасники, яким було доручено ведення справ повного това-

    риства, зобов''язані давати іншим учасникам на їх вимогу   пов-

    ну    інформацію про дії, виконані від імені й в інтересах то-

    вариства.                         .

 

    Ко'.тандитне го^ппдарс ь ке '^париство відрізняється від повно-

    го товариства тин. іп-і п ньому поряд з одним або кількома учас-

    'никами, які несуть повггу відповідальність перед кредиторами то-

    вариства всім споїм к-.йном, беруть участь вкладники, відпові-

    дальність   яки-' г^еї.уеться їх внеском в товариство.

 

    Установчим документом як повного, так і командитного това-

    риства е установчий договір. Статуту ці і'оваристпа не мають.

    В устоловчому договорі зазначається: вид товариства, предмет і

    цілі його діяльності, вклад засновників і учасників, найнену-

    вакія, нісцезнаходкення, порядок розподілу прибутку та збитків,

    відповідачьність учасників за зобой"язаннями товариства та ін.

 

    Управління справмли командитного товариства здійснюється ли-

    ше учасниками з повиси відповідальніст:з. В товаристві з одним

    учасником з повною відповідальністю управління справами здійс-

    Ніоеться ним самостійно.

    Підприемства, господарські товариства, незалежно від форм

    власності, мають право об''еднувати свою господарську діял.ьністі:

    створюючи для цього господарські об''еднаііня, якщо це не супе-

    речить антимонопольному законодавству. Об''еднання створюються

    підприємстваі.іи-ініціатораии шляхом укладання відповідного дого-

    вору. Господарські об''еднання державних підприємств моаіуть ство-

    рюватись з ініціативи і за рішенням уряду.

 

    Резструаться об''еднання в порядку, встановленому для реєст-

    рації підприємств.

 

    Підприємства, які входять до складу об''еднань, зберігають

    статус юридичної особи. Вони вправі добровільно вийти з об''ед-

    нання за умов, зазначених в законі та. договорі про створення

    об''еднання чи в його статуті, делегувати частину своїх повнова-

    жень та повертати ці повноваження в порядку, визначеному уста-

    новчими документами об''еднання, одержувати частину прибутку

    від спільної діяльності, мати інші права,'обумовлені установчи-

    ми документами об''єднання.

 

    Підприємства, господарські товариства можуть об''еднуватись

    у галузеві, міжгалузеві, регіональні та міжрегіональні господар-

    ські асоціації, концерни, корпорації, консорціуми та інші об''єд-

    нання, які діють на підставі договору чи статуту, що затвердіку-

    еться їх засновниками або власниками.

 

    Господарська асоціація - це договірне об''еднання підприємств,

    яке створюється з метою постійної координації господарської ді-

    яльності, поглиблення спеціалізації і розвитку кооперації учас-

    ників, організації спільних виробництв на засадах об''єднання сво-

    їх фінансових і матеріальних ресурсів для задоволення влас-

    них потреб або виробництва продукції, робіт, послуг для реалі-

    зації третім особам. При створенні господарської асоціації

 

    центра:; і 3.,'зться одна або дга;сі.іька. ям^обкичо-^оцподарськкх і  .

    упраі''ііі:ськкх дикцій. Господарська асоціація, з;, ріпешіям учас-

    никіз, мо^з представляти ї'л інтереси у ат,!;,носип1.х з третіми

    особами.

 

    ^орпор^.ція ч теж договірним оо''еднанням, стзорєніп.'і ка за-

    салі.:-: пойд.;и::іія виробничих, пакових та коморційнкх інїорссіз,

    з ;"сле^:."заіс;я;.і от'реміі-: попнова^ені, цонтралізованого реру.^.'ііння

    ді.^1льпос':і кодЗ-іого з учасіпіків правлінню, яке обиравться учас-

    никам:! і..о^^^рації.

 

    Копії-і): і - це таке об''зднання, яко здійсняє спільну, діяль-

    ність на Пі,.^таві добровільної централізації 'їуіііііци

паукозо-

    те''н^.ного та пиробні.ічого розвитку, а також інрсотшиіНіої, фінан-

    сової, зппі-ишпьоеконоглічііої та іншої діяль.іості.

Підприві.іства-

    учаиКїіки концерну нлділя^ть його частяі'оі'і с;іої:і поановажонь і

    дикцій, п тот.:у чис.чі по представленню їх інтересів у відносина-х

    з трет[М:'і особами.                                           .

 

    :;011со;'1'^^ відіизняеться від ініта" вціїіп об''ц^тп тіімча-

    соиин х^р-гк^'ором добровільного Оі^'едм^^ія ко;і"гів підприєі^тв для

    досягнення загальної мети, в.іріпіоіпія конкретіі:;.-: завдань, реаліза-

    ції цільових прогоом та прооктіи /і.ауково-тплиічнііх, б.,'дд:вель-

    них і т.п./. При пяконаіп{і постз.злізного зап^аліія консорціум при-

    ппііяа свою .діяльність або поретпорязться п ін.ііі;й пкд догопірно-

    і'о об''однаннЯ^

 

    2.4. Припинення діяльності господарсьітої організації

 

    Припинення діяльності господарської '^'аніаздії здійоіоеть-

    ся шлячом реор['я.ніоздії /злиття, п^ич.иіаішя, віідїленііЯ, розді-

    лення, перетиорення/ або лік?іл?іції за рішенням пласнича або упов-

    новаженого ним органу, за рівієі^пм фіз^;^н:!^і іорп.-ичних.псіб-за-

    сновників, а відносно державних пілП^^і-ств і спілм-іх підприємств

    з часткою деркр.нної власності більше 50 Ї парт^сті м^на - за

    рпііеіііім органу, уііОБНоваженогп упратіляти підпонідііяї.і

державшім

    майном, спільно з трудовим кплоктивом підприємства.

 

    Припинення діяльності госп'дярсьипї організації, яке може

    викликати негативні екологічні, демогра.фічні та інші наслідки

    для населення тієї чи іншої '.ериторіодьної одиниці, узгодиуеть-

    ся з відповідною Радо.о народних депутатів.

 

    Господарська організація може бути ліквідована такоік: за

    рішенням арбітражного суду у пппздку визнання її банкрутом і .

 

    ' йідсутностт після задоволення вимог кредиторів майна, необхі^нсі'о

    лля її фуккціоі^'ваніія у відповідності з чинним законом М.'<СТЕО;';

    за ^ікего^яя суді', якщо будуть визнані недійсними її усток^зчі до-

    куконти, у ві'пздку систе^атачного здійснення діяльності, яка супе-

    речить ціля;.'; цієї організації, визначеним її установчими доку-

    цензії/, с. також у зв''язку з неодноразоак'.і або грубий порушенням

    нею чинного оі.конодавстза.; за рішенням інших оргакі-п у встановло-

    ні'х законодавством ВКПОДКР^.

 

    Господарська організація підлягає ліквідні ї у зв''язку з за-

    кііїценняі.' строку, на яияй вона створивалась, або досягноннкм цілі,

    задля якої була створена, з інших підстав, передбачених законодав-

    ством.

 

    Припинення господарських організацій иляхом реконструкції від^

    різняеться від ліквідації тим, що в першому випадку відбувається

    правонаступкицтво. Так, при перетворенні однієї господарської ор-

    ганізації в ІНЕ:У до новоствореної переходять всі майнові права і

    обов''язки попередньої. Те к саме відбувається і у випадках злиття

    двох чи декількох організацій в одну або приєднання однієї органі-

    зації до іншої. А при виділенні з господарської організації

однієї

    чи декількох організацій або її роз''вднанні до нових організацій,

    що виникли внаслідок цього, переходять за розподільчим аитом /ба-

    лансом/ у відповідних частинах майнові права і обов''язки поперед-

    ньої. При ліквідації правонаступництва немає.

 

    Ліквідація господарської організації здійснюється ліквідацій-

    ною комісією, яка створюється власником чи уповноваженим ним орга-

    ном. За їх рішенням ліквідація може бути проведена самою органі-

    зацією в особі її органу управління. Власник або орган, уповнова-

    жений створювати господарські організації, який прийняв рішення

    про ліквідацію, встановлює порядок і строки її проведення, а та-

    кож строк для подання претензій кредиторів /він не може бути мен-

    ше двох місяців .з моменту оголошення про ліквідацію/.

 

    Претензії кредиторів до господарської організації, що лікві-

    дується, задовольняються з її майна.

 

    Господарська організація вважається такою, що припинила

    свою діяльність, з дня її виключення з державного реєстру

    України.